Я стверджую, що у разі прийняття законопроєкту про медіа, можна буде припинити мовлення до закінчення виборчого процесу будь-якого великого телеканалу протягом одного (1) робочого дня. Максимум, без “свого” судді, на це піде 16 календарних днів.

Я бачу цей механізм, спираючись на свій досвід консультування ЗМІ з 1997 року і досвід виборчих кампаній з 1994 року. Більшість технологій закладених у цьому законопроєкті активно застосовувались якраз у 90-х.

Сьогодні юристи-розробники законопроєкту 2693-д будуть стверджувати протилежне і переконувати всіх, що “все буде хорошо” і “гірше, ніж зараз, бути не може”. Дискусії у нас з ними не вийде, оскільки вони її усіляко уникають. Навіть онлайн-обговорення законопроєкту намагаються проводити без тих юристів, хто має протилежну думку. Це і зрозуміло, після “провалу” з експертом РЄ, який чесно сказав, що директива ЄС, на виконання якої нібито і направлено цей проєкт, не регулює друковані і онлайн медіа.

Читайте також: Для захисту влади від журналістів: НСЖУ вимагає зняти з розгляду законопроект "Про медіа" через системні загрози свободі слова

Питання відповідності законопроєкту директиві справді важливе, адже Україна не просто взяла на себе зобов’язання, а щиро прагне гармонізувати своє законодавство з ЄС, для того, щоб у перспективі стати членом ЄС. Гармонізація законодавства означає, що умовний Ганс — видавець газети і мешканець Берліну, може видавати газету в Польщі (і дійсно так робить), в Україні, або будь-де в ЄС, оскільки законодавство всіх цих країн приблизно однакове, тобто гармонізоване. Так само, умовний Сашко — видавець газети і мешканець Києва, може видавати газету в Україні і в країнах ЄС теж в умовах максимально однакового законодавства. Чи відповідає законопроєкт 2693-д, запропонований розробниками і авторами від фракції монобільшості, цьому тесту на гармонізацію? Очевидно, що ні. Саме про це і кажемо ми у зверненні журналістських, медійних та громадських організацій, засобів масової інформації, блогерів до депутатів. До речі, до звернення щодня доєднуються журналісти і редактори (вже близько 200 підписантів).

Читайте також: Україна може зробити потужний стрибок до тоталітаризму, – адвокат

Ви можете емоційно вірити мені або іншим юристам, але перевірити ви зможете лише емпірично, тобто вже тоді, коли на підставі цього закону: заблокують ваш допис у мережі про місцеві вибори і місцевих кандидатів, або замовкне телеканал, який ви дивитесь, або зникне сайт, який ви читаєте, або вам не принесуть передплачену вами газету. Зараз юристи і політики можуть обмінюватися “кричалками” у стилі: “це так — це не так”. Але, якщо життя підтвердить мої побоювання, то за короткий час (ще протягом вашого життя) у нашій країні почнеться обговорення конституції аля-раша. Хочете перевірити? Можете доєднатися до “Медіаруху” і організацій, що об’єднують провайдерів, які підтримують законопроєкт. Не зрозуміло, правда, хто саме підписав заяву медіаруху, адже прізвищ ми не бачимо, а деякі керівники і журналісти названих під заявою ЗМІ, публічно висловлювали протилежну позицію. Але зрештою, якщо все піде за сценарієм “гірше не буде”, то це не матиме принципового значення. Взагалі вже жодного значення не матиме.

Читайте також: Мова і свобода: чи готові ми проміняти нашу розмаїту свободу на авторитарну культурно-мовну гомогенність?

Ми звертаємось до депутатів відхилити законопроєкт 2693-д і розпочати рівноправний діалог журналістів, засобів масової інформації та органів державної влади для гармонізації законодавства на користь розвитку України та її подальшого демократичного поступу.

Сподіваюсь, що депутати дослухаються до наших аргументів, бо вірю, що навіть монобільшості не хочеться звестися до “висуванця правок до конституції аля-раша”.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube