Тьєрі Бретон помиляється щодо Білорусі та Європи. Коли в Білорусі запанує свобода, то вулиці та площі з радянськими назвами буде перейменовано на честь героїв і друзів сьогодення й минулого, пише для "Тижня" Едвард Лукас

Сподіваюся, наприклад, побачити шосе, назване на честь Івонки Сурвіли, президентки білоруської Ради у вигнанні, представницького органу Білоруської демократичної республіки із коротким існуванням у 1918–1919 роках. Литва також заслуговує на таку назву, особливо її міністр закордонних справ Лінас Лінкявічюс, яка підтримує демократичну боротьбу в південних сусідів своєї країни.

Однак потрібних публічних осіб із великих країн Заходу й політичних інституцій бракуватиме. Річ у тім, що їхній престиж різко падає. Були часи, коли західні лідери, впевнені у своїх цінностях, виступали за свободу повсюди. Прага вшановує пам’ять президентів США Вудро Вілсона та Франкліна Рузвельта. Автомагістраль до тбіліського аеропорту названо на честь Джорджа Буша-молодшого. Столиця Косово Приштина має вулицю Тоні Блера на знак подяки за підтримку колишнього прем’єр-міністра Великої Британії під час боротьби країни за незалежність. Проте щодо великого повстання за демократію, що розгортається на наших очах у Білорусі, західні лідери переважно мовчать.

Читайте також: Бийся з Росією або помри – іншого шляху нема ні в України, ні в Білорусі

Ба гірше. Наприклад, Тьєрі Бретон, комісар Європейського Союзу з питань внутрішнього ринку, двічі помилився, коли зробив заяву про жорсткіші санкції проти режиму в Мінську. По-перше, він натякнув, що майбутнє Білорусі передусім є темою для обговорення з Володимиром Путіним. Потім додав: "Білорусь – не Європа, вона перебуває на межі з Європою, між Європою та Росією".

Це засвідчує невігластво в найкращому разі та злі наміри в найгіршому. Адже територія, що нині є Білоруссю, століттями перебувала в центрі європейської політики. Можна згадати невдале повстання проти царського режиму 1863 року, натхненне найвищими ідеалами європейського лібералізму. Російська революція була європейською подією. Так само й пакт Молотова – Ріббентропа. А ще Голокост. І Друга світова війна.

Слід узяти до уваги, що Бретон народився 1955 року. Роки його становлення припали на 1970-ті, коли розкол у Європі багатьом людям здавався закарбованим у камені. Для пересічної людини Заходу територія за "залізною завісою" була таємничим сірим простором, недозволеним і сповненим заборон, позбавленим бізнесу й задоволень. (Так само й мільйонам людей, які жили в радянській неволі, країни Заходу видавалися неможливо далекими й екзотичними). Ідея про цивілізовану Західну Європу, що процвітає й контрастує з варварською та відсталою Східною, завжди була образливою й антиісторичною. Проте з 1989 року стала геть неактуальною.

Читайте також: Держави Балтії ввели санкції проти Лукашенка й білоруських посадовців

Одне з найбільших досягнень за 30 років від часів краху комунізму полягає в тому, що всі європейці змінили свої ментальні мапи. Для колишніх поневолених країн Лондон, Берлін і Париж здаються значно ближчими, ніж Москва. Запитувати про те, як довго країна перебувала під комуністичним правлінням і що пережила – те саме, що запитувати, що сталося під час Столітньої війни: історикам цікаво, але майже жодного стосунку до сьогодення.

Слід визнати, що Білорусь є винятком у цій щасливій картині. Туристи й бізнесмени туди масово не їздять. Грузія, розташована за 2,5 тисяч кілометрів на схід, чіткіше вималювалася на наших ментальних мапах Європи. Це пов’язано переважно з радянським світоглядом і прокремлівською зовнішньою політикою Олександра Лукашенка, який уважає загрозою будь-яке зацікавлення та вплив із Заходу.

Сміливість і рішучість, виявлені цього серпня, вже перекреслили стереотип про Білорусь як поступливу й занудну сатрапію Кремля. Мине багато років, перш ніж зовнішній світ позбудеться колишньої байдужості та необізнаності. Але це не привід відверто її демонструвати. Бретонові слід буде навідатися на перейменовані вулиці Мінська. Він зможе дізнатися багато цікавого – і білоруси мають що йому розповісти. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube