Епідемія коронавірусу в Україні, на жаль, йде за одним з найгірших можливих сценаріїв. Найприкріше те, що не допустити цього сценарію можна було, взагалі-то, елементарними адміністративними та пропагандистськими заходами, але, як то кажуть, "маємо те, що маємо". Зараз важливо зрозуміти, якими втратами нам це загрожує і чого чекати від найближчих місяців.

Контроль і його відсутність

Якщо охарактеризувати поточну ситуацію одним словом, то це буде слово неконтрольованість. Якою б спустошливою не була епідемія, найстрашніша не вона сама, а її неконтрольоване поширення, пише у блозі на НВ Семен Єсилевський, інформує UAINFO.org..

Контроль не означає, що епідемію вдається локалізувати в якомусь регіоні або домогтися стабілізації кількості хворих. Контроль – це бігти на півкорпуса попереду епідемії і не допускати колапсу в жодному з елементів інфраструктури. Якщо кількість хворих з пневмонією зростає, то кількість ліжок з киснем має зростати швидше. Якщо тих, хто одужує, стає занадто багато, то треба з випередженням приймати управлінські рішення, щоб вже здорові люди не сиділи тижнями в ізоляції в черзі на повторне тестування. Якщо зростає кількість смертей, то з випередженням має зростати кількість бригад з копання могил, як би жахливо це не звучало.

Україна повністю програла цей забіг. Ми вже навіть не намагаємося наздогнати епідемію:

– Не відомі ані реальна кількість хворих, ані реальні темпи їх приросту. Без цього неможливо зрозуміти, які заходи були б адекватними ситуації. Може, достатньо просто скасувати масові заходи, а може, вже давно потрібен повний локдаун з пропусками для виходу за хлібом.

Читайте також: В пріоритеті у Зеленського не коронавірус, а гральний бізнес – нардеп

Точно невідома кількість важких хворих і, що ще гірше, темпи її приросту. Це навіть теоретично не дозволяє грати на випередження та завчасно збільшувати кількість ліжок у лікарнях, бригад для перевезення заразних хворих, лабораторій для тестування і персоналу в лікарнях.

Неможливо реалістично оцінити летальність і смертність. Як наслідок, незрозуміло скільки потрібно моргів, патологоанатомів і місць на цвинтарях. В особливо уражених регіонах, таких як Нью-Йорк або Бергамо, виникали великі проблеми з логістикою тіл і їх похованням. Ми навіть не розуміємо чи загрожує це нам.

Що буде, якщо нічого не робити?

До появи вакцини єдиним способом хоч якось уповільнити розвиток епідемії є карантин. За минулі 7 місяців різні країни випробували найрізноманітніші моделі карантинних заходів, що різняться від повного ігнорування проблеми до введення тотального домашнього арешту.

Уже можна з упевненістю сказати, що карантин як такий працює. Більшості розвинених країн вдалося погасити першу хвилю епідемії та протриматися кілька літніх місяців на низькому рівні захворюваності. У той же час стало очевидно, що тотальний локдаун з введенням режиму домашнього арешту для всього населення – погана стратегія, яка може принести більше шкоди, ніж користі. Оптимальною виглядає компромісна стратегія, що обмежує масові скупчення людей і їх тривале перебування в замкнутих просторах.

Ефективний карантин передбачає злагоджену роботу державної вертикалі та хоча б мінімальну довіру до вжитих заходів з боку населення. Звісно, це можливо далеко не у всіх країнах, але настільки тотальної імпотенції влади та настільки тотального ідіотизму населення, як в Україні, треба ще пошукати.

В Україні епідемія остаточно пущена на самоплив, а тому в пошуках аналогів нашій ситуації треба орієнтуватися не на Європу, а на найбідніші країни третього світу.

Приклад Бразилії

Найбільш близьким аналогом нашої ситуації є Бразилія – саме там вдалося провести найповніші на сьогоднішній день наукові дослідження розвитку епідемії в ситуації практично повного ігнорування будь-яких карантинних заходів.

У Бразильському місті Манаус, схоже, вперше в світі було вироблено справжній колективний імунітет на тлі практично повної відсутності будь-яких обмежувальних заходів.

Населення міста – близько 2 млн осіб. Від COVID-19 померло близько 4000 осіб, при тому, що в місті лише 6% людей старше 60 років і переважна більшість смертей неминуче припала на молодих і людей середнього віку.

На піку епідемії інфіковано було більше 50% населення міста, причому майже миттєво – в межах одного-двох «циклів репродукції» вірусу, що становлять близько двох тижнів.

Читайте також: "Есть надежда": в ВОЗ дали оптимистичный прогноз относительно вакцины от коронавируса

Смертність склала близько 0.25%. Цього вистачило, щоб перевищити нормальний сезонний рівень смертності в різних вікових групах від 2,5 до 4,5 разів. Фактично, кількість нових поховань на цвинтарях потроїлася в порівнянні з показниками минулих років. На піку спалаху на цвинтарях банально не встигали копати могили і це не образний вислів, а моторошний документальний факт.

Помер кожен п'ятисотий житель міста. Для більшої наочності, це можна перерахувати на наші повсякденні реалії. Це приблизно 1-2 трупи на одну типову київську дев'ятиповерхівку і 4-5 на велику сучасну висотку. Похорони померлих від COVID-19 практично гарантовано були в кожному дворі.

В інших містах Бразилії статистика не настільки надійна, але, наприклад, у Сан Паулу, летальність оцінюється в 0.72%, тобто смертність в піку може перевищувати фонову в десятки разів!

Застосування до України

Звісно, жодна аналогія не може бути повною, тому перед тим як проводити якісь екстраполяції бразильської статистики на Україну, треба добре уявляти собі різницю між країнами.

Бразилія – молода країна. Там висока народжуваність, невелика тривалість життя і аномально мало людей похилого віку. У Манаусі людей 60+ було лише 6%. Україна – стара країна. У нас пенсіонери можуть подекуди складати більше третини населення. Летальність COVID-19 експоненціально збільшується з віком, досягаючи 10-12% для людей у віці за 70, що говорить не на користь України.

В Україні набагато сприятливіші соціальні умови в містах. У нас навіть близько немає аналогів сумнозвісних бразильських фавел з їхньою кричущою антисанітарією та неймовірною скупченістю. У нас навіть комуналок вже майже не залишилося, а люди, що живуть у гуртожитках зазвичай мають більш комфортне житло в інших регіонах. В умовах фавел ніяка ізоляція хворих і ніякий карантин неможливі в принципі, в Україні з цим значно краще.

У Бразилії сильніше соціальне розшарування і набагато більше бідних людей, а бути бідним у Бразилії – це за нашими мірками бути зовсім вже декласованим бомжем. Доступ до медичної допомоги та ліків в Україні все ж краще, як би дивно це не звучало. Причому йдеться не про доступ до ШВЛ або реанімацій, а про доступність банальних жарознижувальних, без яких умовний сердечник може запросто померти від надмірного навантаження на серце. Відповідно, можна очікувати, що «необов'язкова смертність» серед хворих з симптомами середньої тяжкості в Україні буде нижче.

Як у Бразилії, так і в Україні практично поголовне покриття вакцинацією БЦЖ, яка, як вважається, має деякий захисний ефект від COVID-19 на популяційному рівні. Так що списати високу смертність у Бразилії на відсутність цього захисного фактора не вийде.

Зовсім недавно з'явилося дуже цікаве дослідження, в якому виявилося, що певні варіанти генів, успадковані сучасними людьми від схрещування з неандертальцями, корелюють з тяжким перебігом COVID-19. У Європі, зокрема і в Україні, частота цього генетичного варіанту близько 8%, а у жителів Африки їх немає взагалі. У Бразилії вкрай строкатий і сильно перемішаний етнічний склад населення з дуже великою часткою негроїдних генів, тому загалом по країні частота цих «невдалих» генів практично нульова. Це точно не на користь України.

Як ми бачимо, є фактори як за, так і проти, причому їхній відносний вплив оцінити дуже складно. В таких умовах єдино адекватною нульовою гіпотезою буде вважати, що смертність в Україні в умовах повного ігнорування карантинних заходів, буде приблизно такою ж як у бразильському Манаусі тобто близько 0.25%.

Якщо перехворіють всі 38 млн, то смертність складе ~ 100 000 осіб. На практиці цього не буде навіть у найбільш апокаліптичному сценарії – все населення не заражається ні за якої епідемії. Логічно припустити, що перехворіє приблизно стільки ж людей, скільки в Манаусі: 50-60%. Це близько 50-60 тисяч смертей.

Звісно, це дуже груба прикидка, яка дає порядок величини, але не дає точного числа. В Україні, найімовірніше, помруть десятки тисяч осіб. Якщо втрутяться якісь обтяжувальні чинники, то це число може досягти сотень тисяч, але вже точно не мільйонів.

Апокаліпсис за планом

Україна зараз знаходиться в розпалі експоненційної фази першої хвилі епідемії. Ми відстаємо від Європи на 4-5 місяців і переживаємо той етап, який був у пріснопам'ятного Бергамо в квітні.

Карантинних заходів в Україні на сьогодні немає жодних. Клоунада з кольоровими карантинними зонами годиться хіба що для роздування щік та імітації бурхливої активності Кабміном. Потужності тестування безнадійно відстали від динаміки кількості нових випадків. Всі лікарні будуть заповнені найближчими тижнями, а ліжок з киснем у деяких регіонах не вистачає вже зараз.

Запроваджувати жорсткіші механізми або навіть локдаун влада України до виборів точно не буде, а після них в цьому вже не буде особливого сенсу. У будь-якому разі організувати виконання будь-яких карантинних обмежень нинішня влада просто не здатна. Вони навіть не в змозі налагодити контроль за правильним носінням масок на офіційних заходах самого уряду, не кажучи вже про те, щоб масово штрафувати ідіотів у «набородниках» в транспорті.

Отже, ми перебуваємо в стані планового апокаліпсису – всі розумні люди розуміють, що буде далі, але немає жодного способу цьому запобігти або хоча б пом'якшити наслідки.

Станом на 5 жовтня в Україні офіційно інфіковано 230 000 осіб. З огляду на ганебно низький рівень тестування, недоступність безкоштовних тестів для більшості населення і цілковитий бардак у первинній діагностиці, реальне число має бути більше в 10-20 разів. Тобто можна очікувати, що в реальності хворіють або вже перехворіли від 2 до 5 млн осіб.

Якщо орієнтуватися на приклад Бразилії, то експоненціальний спалах завершиться на показнику 20-25 млн тих, хто перехворів (50-60% населення). До завершення жаху нам залишився ще цілий порядок величини. Якщо зараз у вашому оточенні 2-3 знайомих з COVID-19, то в кінці епідемії їх буде 20-30, включаючи з великою ймовірністю вас самих і ваших близьких.

Скільки часу займе планове завершення апокаліпсису? Це вкрай складно прогнозувати, оскільки ми не знаємо точного репродуктивного числа і не уявляємо скільки у нас реальних носіїв у різних соціальних групах і регіонах. У Манаусі повний цикл тривав близько 6 місяців. Оскільки ми фактично увійшли в експонентну фазу в липні-серпні, то є шанси, що найбільш уражені регіони можуть «відстрілятися» вже до нового року. Загалом по країні, можливо, до весни, але все це, радше, ворожіння на кавовій гущі, ніж обґрунтовані прогнози.

Встигнути до шапкобрання

Якщо наша влада так нічого і не зробить (а шанси на це практично нульові), то може вийде так, що Україні буде не особливо і потрібна вакцина від COVID-19. На той час, коли вона з'явиться (а це весна-літо 2021 року), у нас може бути вже сформований колективний імунітет за бразильським сценарієм. Заплатимо ми за це приблизно сотнею тисяч людських життів, повним колапсом медицини та непрогнозованими наслідками паніки, яка з великою ймовірністю виникне ближче до піку епідемії, коли навіть до найтупоголовіших дебілів дійде, що COVID-19 – це не страшилки МОЗівських некомпетентних невдах, а реальна смертельна небезпека.

Думаю, що всім адекватним людям дуже хочеться дотягнути-таки до появи вакцини, не граючи в російську рулетку зі смертю. На жаль, від кожного з нас залежить гнітюче мало. Ми можемо лише спробувати максимально ізолювати себе від агресивних невігласів навколо, що радісно мчать у прірву. Рекомендації залишаються все ті ж:

– Респіратор FFP3 у будь-яких закритих приміщеннях, починаючи з ліфта і завершуючи транспортом, а також всюди на відкритому повітрі, де неможливо тримати дистанцію 2 метри й більше.

– Максимальне уникнення скупчень людей: години пік у транспорті, масових заходів, ресторанів, клубів.

– Якщо можливо, домашнє навчання для дітей і віддалена робота для себе.

– Якщо можливо, максимальна ізоляція людей з груп ризику.

Хай допоможе нам теорія ймовірності...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube