На актуальні запитання відповідають партії: "Слуга народу", "Європейська Солідарність", "ОП-ЗЖ", "Батьківщина" та "Голос".

Вже за кілька днів в Україні відбудуться вибори в органи місцевого самоврядування. За їхніми результатами в країні на кілька років закріпляться нові (або збережуть статус-кво старі) місцеві владні еліти. За децентралізації, що триває, а також за відчутної слабкості чинної центральної влади, саме ці еліти значною мірою визначатимуть головні тренди розвитку держави і суспільства найближчим часом.

Напередодні виборів "Цензор.НЕТ" опитав представників парламентських партій, які беруть участь у цих виборах, інформує UAINFO.org.

1.Як ви оцінюєте цю передвиборчу кампанію? Які її риси видалися найбільш негативними для України, а які навпаки – дають надію?

Євгенія Кравчук, народний депутат, заступниця голови фракції партії "Слуга народу":

- Почну з того, що дає надію.

По-перше, це, мабуть, перші місцеві вибори з реальним порядком денним, що був створений за рік командою парламентської більшості. Децентралізація дає місцевим радам повноваження, кошти і ресурси, яких ще в них ніколи не було. Центр щиро і послідовно делегує владу на місця, як це належить за реформою. Не маніпулюючи, не пересмикуючи. Відповідно, ця кампанія набагато важливіша для місцевих громад, ніж усі попередні загалом. Місцеві ради, сформовані цими виборами, отримають реальні можливості змінити ситуацію у себе на краще.

Другий фактор – не менш важливий, на мою думку. Ці вибори стали реальним соціальним ліфтом для багатьох людей – молодих, професійних, небайдужих. Вони, можливо, не мають досвіду роботи у місцевому самоврядуванні, але чимало з них мають досвід у громадській діяльності, комунальному господарстві, бізнесі, державній службі. І вони збагатять управлінський і політичний досвід за п’ять років каденції у міських радах. Саме вони – прообраз нової політичної еліти, професіоналів публічного управління, яких країна сьогодні конче потребує.

Третій обнадійливий факт: на цих місцевих виборах не застосовується адміністративний ресурс з боку правлячої партії, з боку центральної влади. До лав "Слуги Народу" не йдуть "нескінченним потоком" місцеві пристосуванці, які встигли побувати раніше і в "Партії регіонів", і в "Батьківщині", і в БПП. Спроби сховатися під владним брендом були (все ж таки ми висунули понад 33 тисячі депутатів у ради всіх рівнів), але ми їх достатньо жорстко і, на щастя, своєчасно зупиняли. На цих виборах – реальна політична конкуренція. І це факт, який не можна заперечити. Ніхто з влади не намагається вплинути на виборця в незаконний або "сірий" спосіб.

Читайте також: ЦВК попередила про тривалий підрахунок голосів на місцевих виборах

Щодо негативу. Перше – це партії, які використовують місцеву кампанію для того, щоб просунути свій загальнополітичний порядок денний. Особливо це стосується так званих "партій суспільного розколу" – ЄС і ОПЗЖ. Вони відпрацьовують свої традиційні гасла, користуються кампанією для того, щоб мобілізувати свій електорат найганебнішим шляхом – поляризацією суспільства. Тим самим, як на мене, вони показують одне: проблеми місцевих громад для них, м’яко кажучи, на другому плані.

Другий негативний фактор – це розповсюдження брудних, а час від часу й відверто кримінальних, технологій електоральної боротьби. Ми відчули це на собі безпосередньо. Останній приклад – напади на агітаційні стенди ("куби") та погрози життю нашій кандидатці у Київраду Юлії Палійчук. Звісно, ми звернулися до правоохоронних органів, і я сподіваюся, що вони знайдуть винних. Але масштабність і широке розповсюдження передвиборчого насильства вражає. Звісно, ми ще не на тому рівні політичної культури, щоб конкурувати з цього питання з європейськими країнами.

Нарешті, третій негатив. Вірус політизації розповсюдився і на місцевий рівень. Багато хто з місцевих голів, ватажків партій імені самих себе, пробує перевести вибори в площину "протистояння центру" і навіть "війни із центром". Люди, яким немає на чому будувати кампанію, бо немає суттєвих досягнень, роблять її на виробництві "викликів" президенту чи уряду. Смішно, коли це обмежується просто словесною риторикою. Але це перестає бути смішним, коли місцева влада заради передвиборчого піару блокує, наприклад, запровадження карантинних обмежень. Місцеві так звані лідери ходять по тонкому льоду – адже втрачені через нехтування карантином життя – це і на їхній совісті також.

Ірина Геращенко, народний депутат, співголова фракції "Європейська Солідарність":

- Це перші вибори, які проходять не тільки за новою виборчою системою, а й за умов реальної децентралізації. Тому вага мандату є набагато більш солідною, ніж попередні рази. І саме тому сьогодні в деяких регіонах боротьба за місцеві ради і мерство є набагато серйознішою за парламентські або навіть президентські вибори. Ще й тому, що багато кандидатів на посади міських голів великих міст – Київ, Дніпро і так далі – не виключаю, що розглядають ці вибори як можливий старт своєї президентської кампанії.

Важливо пам'ятатати про те, що в умовах децентралізації регіони сьогодні отримали в кілька разів більше ресурсів. І тому на ці вибори дружними рядами йдуть прохіндєї всіх мастей, які зареєстрували регіональні проєкти – умовні партії імені Васі Пупкіна – і будуть ними заходити в свій регіон, аби продовжувати його доїти. І треба віддати належне, що ті регіональні проєкти матимуть певний успіх – тому що в умовах децентралізації мери і їхні команди отримали дуже серйозний ресурс. І сьогодні вони, по суті, міксують свої виборчі кампанії і звіти про те, що зроблено. При цьому зроблене вони видають за свої здобутки – забуваючи про те, що це здобутки країни і результат децентралізації.

Як позитивний момент, до якого я особисто причетна, треба відмітити те, на ці вибори йдуть дуже багато жінок. Як і серед чоловіків, тут буває всяке, але, як правило, це самодостатні, успішні і професійні жінки, які посилили команди. І це вже конкретний результат гендерної квоти. 

Юрій Павленко, Опозиційна платформа "За життя":

- ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ має дуже багато критичних зауважень до цієї виборчої кампанії. Влада робила все, щоб заблокувати участь опозиції у виборах і позбавити невдоволених виборців можливості проголосувати. Кричущим антиконституційним випадком порушення виборчих прав стало позбавлення пів мільйона громадян України, що проживають у 18 ОТГ на підконтрольній частині Донбасу, можливості утворити свої органи місцевого самоврядування. Влада пішла на відверту підтасовку, щоб уникнути розгромного для неї результату.

Викликають обурення факти масового перешкоджання участі опозиції у виборах, спроби зняти з реєстрації кандидатів та передвиборчі списки ОП-ЗЖ. Як це, зокрема, відбувалось у Миколаєві, де партія влади зі своїми політичними союзниками намагались через тиск на територіальну виборчу комісію, а потім на суди вибити нашу партію із виборів.

Мали місце непоодинокі випадки насильства проти опозиційних кандидатів та пряме перешкоджання агітаційній роботі партії. В період цієї кампанії фіксувались численні напади на партійні офіси, агітаційні намети та активістів нашої політичної сили. У більшості випадків влада свідомо закриває очі на ці інциденти. Замість того, щоб приборкати радикалів, відповідальних за насильство, влада докладає зусиль для залякування незалежних ЗМІ. Через повністю підконтрольну Нацраду з питань телебачення і радіомовлення вона переслідує незалежні телеканали, ініціюючи їхні позапланові перевірки під надуманими приводами.

Влада активно використовує карантинні обмеження для того, щоб впливати на роботу дільниць і гальмувати процес волевиявлення громадян у регіонах, де в неї немає підтримки. Ми будемо тримати під пильним контролем роботу дільничних і територіальних виборчих комісій, щоб не допустити фальсифікацій під час підрахунку голосів.

На цих виборах вже став явним політичний союз між партіями старої та нової влади. Вони разом діють для того, щоб створити перешкоди участі опозиції у виборах. Головний позитив у тому, що завдяки цьому суспільство бачить, хто насправді відстоює народні інтереси. Тому підтримка та довіра до ОПОЗИЦІЙНОЇ ПЛАТФОРМИ – ЗА ЖИТТЯ зростає у всіх регіонах України.

Сергій Власенко, народний депутат, фракція "Батьківщина":

- По-перше, цій кампанії, як завжди, передувала суттєва зміна законодавства – прямо перед самою кампанією. Ми вкотре поміняли систему виборів, запровадивши систему, абсолютно незнайому ані для учасників кампанії, ані для виборців, ані для ЦВК. Ця система має дуже багато внутрішніх нюансів, ризиків і насправді може призвести до спотворення результатів – принаймні в першій кампанії за цієї виборчої системи. Бо я передбачаю, що в нас буде величезна кількість бюлетенів, які будуть визнані недійсними або за рахунок того, що люди не знатимуть, як заповнювати бюлетені, або тому, що люди ставитимуть номери в бюлетенях напроти кандидатів.

Інша проблема полягає в тому, що президент, розуміючи, що ці вибори, по суті, стануть референдумом про довіру йому – запровадив опитування, яке насправді не має ніякого відношення ані до Конституції, ані до законодавства, ані до повноважень президента.

Що стосується обнадійливих речей, вони полягають в тому, що, врешті-решт було введено нову систему виборів. Звичайно, було б добре, якби ми запровадили її трошки раніше і дали людям можливість розібратися в нюансах. Але дає надію те, що на цих виборах органи місцевого самоврядування абсолютно чітко можуть стати балансом влади. Бо, на жаль, у нас зараз є відсутнім розподіл влади, адже і уряд є в руках президента, і більшість у Верховній Раді, і правоохоронні органи, ну, і, звичайно, сама посада президента. І у нас в державі немає балансу влади. Так от – маючи оцю ситуацію з доданими органам місцевого самоврядування повноваженнями, вони, ці органи, можуть стати балансиром для держави. І це є позитивний момент.

Кіра Рудик, народний депутат, голова партії "Голос":

- Передвиборча кампанія є результатом Виборчого кодексу, який ми як партія "Голос" не підтримували. Єдине хороше, що там було, - це зменшення виборчих застав у 9 разів. Це дозволяє людям не йти на уклін до олігархів, а самостійно зібрати заставу для того, щоб балотуватися. Інші риси Виборчого кодексу і цієї виборчої кампанії є негативними. Це, по-перше, тотальна партизація (тобто більше ніж 10 тисяч людей у містах повинні бути членами і йти за списком якоїсь партії), що несе негатив для нашого самоврядування, яке тільки зараз зароджується, стає сильнішим. По-друге (і це притаманно саме цій виборчій кампанії), варто звернути увагу на те, як жорстоко провладні організації жертвують здоров’ям людей, аби отримати політичні бали. Це і концерти на Дні міста, і певні зібрання, які роблять політики для того, щоботримати додаткові "плюшки", тобто можливості – але при цьому нехтують здоров’ям людей.

Те, що дає надію, - це велика кількість людей, які зараз ідуть у місцеве самоврядування, щоб протистояти старим олігархічним партіям. Я пишаюся тим, що в списках партії "Голос" такі люди мають 100%.

2.Яку загальну мапу місцевого самоврядування матимемо після цих виборів? Які результати вашої політичної сили ви вважатимете успіхом? І навпаки – нижче якої позначки партія не повинна впасти?

Євгенія Кравчук:

Почнімо з того, що це буде легітимна місцева влада, обрана у законний спосіб. Вона буде різною залежно від регіону, відображатиме специфіку громади. І яким би не був партійний та персональний склад місцевих рад, місцевих голів – принциповими будуть три моменти: розуміння радою своїх повноважень та меж цих повноважень; налаштованість на співпрацю місцевого самоврядування та центральної влади (спойлер: його не можна буде уникнути, які б передвиборчі гасла не лунали); здатність ради діяти в інтересах громади, а не місцевих кланів, олігархів чи парткерівництва у Києві.

Що стосується "Слуги Народу". Ми усвідомлювали від самого початку якісь беззаперечні речі. Те, що ми вперше беремо участь у місцевих виборах. Те, що ми беремо участь фактично з опозиції – саме так, на місцевому рівні ми в опозиції в кожній з 1400 громад, а адмінресурс не використовуємо принципово. Усвідомлювали ми й те, що сьогоднішня ситуація з коронавірусом і глобальною кризою не додає соціального оптимізму.

Нарешті, ми переконані, що не хочемо бути "партією регіонів, версія 2.0". Тобто наша мета полягає не в тому, щоб гучномовити виборцю у вухо з кожної праски, і не в тому, щоб у кожній сільраді була більшість депутатів, яка робить "струнко" при згадуванні партії.

Наша мета – це зміни. На центральному рівні та на місцевому. Тому найліпший результат на виборах – коли фракції "Слуги Народу" є в кожній місцевій раді. Незалежно від чисельності. Там, де буде "Слуга Народу", – буде центр позитивних змін у місцевій громаді. Ця фракція не дасть розкрадати місцевий бюджет, не дасть безглуздо витрачати кошти громади, не дасть руйнувати міське господарство. Зрештою – ця фракція забезпечить міцний зв’язок громади з усією владною командою – у Раді, Кабміні, Офісі Президента. Це те, що ми можемо обіцяти і гарантувати виборцям.

Ірина Геращенко:

- Як людина, яка багато років слідкувала або брала участь у виборах як журналіст, технолог, політик – можу сказати, що вперше жоден з мерів обласних і загалом великих міст – не йдуть на вибори з партією влади. Вони категорічно послали партію влади "полєтать на зєльоном зонтікє" і відмовилися представляти "Слуг". Це дуже симптоматично і символічно, і це сигнал Зеленському, що після виборів він не зможе посилати ніякого мера "к чортам", як він це робив рік тому. І поки йому доведеться йти на поклон до органів місцевого самоврядування і шукати новий діалог з регіонами для того, щоб не розшматувати країну. Це потребуватиме від центральної влади мудрості, а не оцих "смехуйочків", "відосіков" і т.ін.

Ми боремося за присутність в усіх облрадах і в усіх місцевих радах. Це для нас дуже важливо. Очевидно, що ми – всеукраїнська партія – усвідомлюємо, що для нас ключове – бути присутнім в кожній раді. Величина фракції, звичайно, має регіональні особливості – але для нас важливо всюди пройти прохідний бар'єр. І над цим ми працюємо. Але у яких умовах! По-перше, в умовах інформаційної блокади. На каналах Кремля ми просто в ігнорі (що насправді добре, тому що вони показують тільки своїх), а на каналах влади присвячують цілі програми Порошенку – начебто він знову є президентом України, але в негативному контексті. І от в умовах такої псевдоправди наше завдання сьогодні – дійти до кожного виборця. Але це непросто в умовах пандемії і коронавірусу.

Юрій Павленко:

- Експерименти влади з виборчою системою, а також з адміністративними устроєм країни напередодні виборів серйозно ускладнили перебіг кампанії. Зокрема, влада завдала удару по районному рівню місцевого самоврядування. До останнього часу під загрозою зриву були вибори до районних рад. Також очікувано, що завдяки "новаціям" дуже непористим стане підрахунок голосів та встановлення підсумків виборів. Влада активно використовує адміністративний ресурс, вдається до маніпуляцій. Все це буде позначатися на підсумках виборів.

Ми бачимо зростання підтримки ОПОЗИЦІЙНОЇ ПЛАТФОРМИ – ЗА ЖИТТЯ. Ми виступаємо єдиною альтернативою антинародного курсу, який проводить влада в союзі із партією Порошенко. Люди це бачать і кількість виборців, які налаштовані проголосувати за ОП-ЗЖ, збільшується.

Традиційно позиції ОП-ЗЖ сильні у промислово розвинених регіонах. Політика влади завдала нищівного удару по промисловості, по доходах людей, по надходженнях до місцевих бюджетів. Люди невдоволені закриттям шкіл та лікарень внаслідок так званих реформ, що провадила попередня та продовжує нинішня влада. Громадяни не хочуть миритися з політикою культурної дискримінації. Тому довіра і рейтинги опозиції ростуть.

Водночас ОП-ЗЖ розраховує на підтримку в аграрних областях. Люди невдоволені ганебною "земельною реформою", яку протягнула парламентська монобільшість за підтримки фракції партії Порошенка. Людей турбує байдужість влади до проблем аграріїв, до питань соціального розвитку сільських територій. І це неодмінно позначиться на підсумках виборів.

ОП-ЗЖ йде на вибори із планом відновлення єдності України, забезпечення соціальної справедливості, пропонує програму розвитку економіки, як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівні. Ми пропонуємо реальні механізми зниження комунальних тарифів та модернізації інфраструктури українських міст. Ми розраховуємо на високий результат в усіх регіонах, передусім, на сході та півдні та в центрі країни. Партія готова до того, щоб стати основою для формування більшості в обласних та міських радах.

Ми знаємо, що наші політичні опоненти будуть докладати максимум зусиль, щоб спотворити народне волевиявлення. Тому готуємось захищати результати на всіх рівнях.

Сергій Власенко:

- Якщо ми говоримо про політичну мапу місцевого самоврядування після виборів, то вона буде дуже строкатою. Участь у виборах беруть понад 150 партій. І якщо відкинути 10 загальноукраїнських партій, то зазвичай це будуть проєкти місцевого значення. І в багатьох, особливо невеликих, ОТГ будуть переважати оці невеликі політичні проєкти, які були створені саме під ці місцеві вибори. Мені здається, що це не є добрим. Так, політична структуризація в суспільстві насправді необхідна. Але важливо, щоб вона відбувалася не серед політичних проєктів, а серед політичних партій. Щоб у нас врешті-решт з'явилися реальні політичні партії, які мають історію; які виборці розуміють. А не так, що вчора ми називалися, припустимо, "Блок містера Ікс", а тепер називаємось "Якась Солідарність". А позавчора цієї партії взагалі не було…

Що стосується результатів, відповім так: результати будь-якої політичної партії показують тренд всієї партії. Якщо, припустімо, партія "Слуга народу" мала в другому турі президентських виборів 73% підтримки, а на парламентських – трішки більше сорока, то зараз ми подивимося тренд: що відбувається далі? Вони зростають, падають або стрімко падають (і так далі)?

Тому я, звичайно, хотів би, щоб результати "Батьківщини" були не нижчими, ніж її результати на останніх парламентських виборах. Тобто я хочу побачити тренд.

Кіра Рудик:

- Ми входимо в ці місцеві вибори на жорсткому протистоянні центральної влади і місцевої влади. Так що я думаю, що більшість мерів міст залишиться на свої посадах. Зміниться конфігурація у радах, і ми побачимо, що громади розвиватимуться набагато швидше і якісніше. Партія "Голос" іде на вибори у 30 регіонах і у місті Києві. Ми будемо вважати успіхом, якщо пройдемо в ради у 10 найбільших містах нашої країни, а також у більшості громад. Ведемо на цю місцеву кампанію 5 тисяч людей. І я щиро сподіваюсь, що більшість цих людей пройдуть до своїх органів місцевого самоврядування.

3. Чи підтримуєте ви оголошене президентом Зеленським опитування? Чого, на вашу думку, в ньому більше – переваг чи недоліків, державотворчих новацій чи порушень закону?

Євгенія Кравчук:

Взагалі, я дивуюся звинуваченням, які полилися у бік президента з оголошенням цієї ініціативи. Жодного порушення закону там немає. Президент здійснює свої повноваження і жодним чином їх не перевищує. Оголошення опитування – спосіб виконувати ці повноваження. Адже якщо президент є гарантом конституційних прав громадян, він повинен мати важелі для того, щоб з’ясувати, як вони ставляться до тієї чи іншої проблеми. Соціологія дає про це уявлення. Але вона не може підмінити свідомий вибір громадянина піднятися, піти, заповнити бюлетень і висловити свою думку.

Читайте також: "Неочікувано": фінансувати опитування президента Зеленського буде партія "Слуга народу"

Президент не приховує, що це опитування – лише перший крок, і задум полягає в системному проведенні подібних консультаційних опитувань. І це правильна стратегія: якщо це увійде у систему, влада завжди буде відчувати, що її рука на пульсі суспільних настроїв, а людина – що від неї залежить державна політика і державні рішення не лише раз на п’ять років, а щодня. До речі, ця практика дуже розповсюджена у демократичних країнах. Нещодавно десь у мережі було відео нашого співвітчизника, сім’я якого емігрувала до США. І він показував, що разом із бюлетенями на вибори президента йому надіслали ще й цілу низку анкет із запитаннями про систему освіти, медицини в його штаті тощо. До бюлетенів ще додавалися короткі аналітичні записки з аналізом варіантів розвитку ситуації, якщо люди проголосують так чи інакше.

Тобто це якщо не стандартна, то принаймні розповсюджена практика. І ми зрештою дійдемо до такої системи. І вона буде для нас природною. Буде це з паперовими бюлетенями або через голосування у "Дії" – не так вже й важливо. Головне – вирішувати разом.

Але перший крок треба робити. І кращого моменту для цього, ніж чергові вибори, годі придумувати. Люди звернуть увагу, бо прийдуть на вибори. Вони висловлять свою думку і зможуть побачити, наскільки політики (зараз ідеться не лише про президента, а й про політичні сили, бо ці рішення ухвалюються Радою) готові їх чути. Тобто ситуація зворотна тому, як вона описується нашими опонентами і "диванними політологами". Президент не використав опитування, щоб вплинути на вибори. Скоріше, він використав вибори, щоб зробити опитування системною формою діалогу влади і народу. З цієї точки зору це дійсно державотворча новація. Вона змусить владу працювати інакше та пильнувати реакцію суспільства на дії або бездіяльність влади.

Ірина Геращенко:

- В інтерв'ю Бі-Бі-Сі Зеленський кілька разів зафіксував, що Порошенко досі вважає себе президентом. Але насправді проблема в іншому: це Зеленський досі вважає себе кандидатом часів президентства Порошенка. І, на жаль, навіть під час цієї кампанії він працює віп-агітатором своєї партії "Слуга народу". Хоча має бути над процесом, поза процесом – і взагалі демонструвати віддаленість від всіх партій.

Трішки цифр. "Опора", організація з бездоганною репутацією, фіксує такі показники: на президентських виборах 2019 року на цей період було зафіксовано 615 порушень, на парламентських – 545. Зараз вже зафіксовано 2900 з гаком порушень. Тобто це є кампанія, яка характеризується серйозним використанням адмінресурсу, підкупом з боку партії влади і її сателітів, а також наступників "Слуг" - партії "За майбутнє", так званий "Майбах".

Що стосується цього псевдоопитування, воно носить характер прихованої псевдоагітації. Це намагання вскочити на електоральний поїзд, який від них їде, і хоч трошечки мобілізувати свій електорат, підняти до свого власного рейтингу значно нижчий рейтинг "Слуги народу".

Звичайно, ключовими тут є кілька пунктів. По-перше, президент за півтора року своєї влади має давати відповіді на питання, а не ставити їх. Друге – це антиконституційність формування цих питань, виключення з цього процесу ЦВК. І третє – джерело фінансування. Якщо у Президента є зайві кошти, він має їх направляти на інші цілі. За ці півтора року ми не знаємо про жоден його крок в напрямку благодійництва. Якщо в нього є якісь таємничі меценати, нехай порадить їм допомогти хоч одній лікарні – так буде більше толку.

Юрій Павленко:

- Для нас 25 жовтня – день виборів до органів місцевого самоврядування. Громадяни України будуть обирати своїх представників, на яких ляже безпосередня відповідальність за забезпечення життя громад у найближчі п’ять років. І в цей день проводити якісь опитування, тим більше з питаннями які далекі від проблем людей, які громадян не хвилюють - просто недоречно.

Як будуть його проводити, підраховувати результати - досі не відомо. Загалом жодних юридичних наслідків воно не матиме. Це просто спроба мобілізувати прибічників влади для участі у виборах. Спроба, вочевидь, не вдала.

Сергій Власенко:

- Я ніколи не підтримував щось таке, що є неконституційним. А на моє глибоке переконання, те, що зараз робить президент, є неконституційним. І найголовніше, що робить президент, - він вбиває довіру до реальних механізмів народовладдя. Бо насправді завдання президента – не лише опитати людей по тих питаннях, які є. Це, скоріше за все, політтехнологічна історія, яка має декілька завдань. Перше: президент хоче штучно залучити молодь до голосування. Друге: розуміючи, що місцеві вибори - це є квазі-референдум довіри до президента, він хоче збільшити свої показники за будь-яких обставин. І це неправильно; це є абсолютно тактична, з боку президента, історія – але вона вбиває віру в народовладдя. Це, як сказав Стефанчук, - пробнік референдума. А я би сказав, що це пародія на референдум. А як тільки відбувається пародія, люди перестають вірити в реальні механізми, які пародіюються.

Кіра Рудик:

- Ми знаємо, що до опитування президента Зеленського є 2 рівня запитань. Перший рівень – юридичний: хто проводить це опитування? Де ті гроші? Чому саме так це проводиться? Чи це не є прихованою агітацією партії монобільшості? Ми вже багато говорили про те, що це є нелегітимним, неправильним, і президент, який є гарантом Конституції, не повинен її порушувати.

Другий рівень стосується, власне, рівня цих запитань. Деякі з них беззмістовні, деякі – маніпулятивні. Беззмістовні – це питання щодо 300 депутатів (адже в нас вже є проголосований у першому читанні відповідний закон; навіщо тоді президенту питати людей; а що, як вони скажуть "ні"?); це також питання про Будапештський меморандум. Я не розумію: як буде реалізовано відповідь, якщо йдеться про міжнародну угоду? Президент прийде до інших країн і скаже "Народ України проголосував за те, що ви повинні втрутитися у наше протистояння з Росією"? Це, як мінімум, маніпулятивне запитання, яким президент дає нещиру надію нашим громадянам.

Взагалі, на даний момент президент України мав би відповідати на запитання, які турбують українців. І те, що він обрав саме ці запитання, а не інші, свідчить, наскільки він є далеким від справді актуальних проблем. Сьогодні партія "Голос" виступила у парламенті з 5 запитаннями, які, на нашу думку, найбільше турбують українців саме зараз. Ці питання ми і самі порушували в парламенті впродовж останніх півтора року. Це питання "Кому звонити, коли вбиває поліція?" - нагадуючи про те, що правову державу не вдалось побудувати за останні 30 років (і жодних кроків від президента в цьому напрямку ми не бачимо). Це питання "Хто є відповідальний за розкрадання ковідних коштів?" (ми пам'ятаємо, що гроші на лікування ковіду є, але безкоштовних тестів так і немає). Третє питання – "Хто злив справу вагнерівців?" (ми знаємо, що розслідування з цього приводу блокується; люди, які блокують, знаходяться у Офісі Президента).

Четверте запитання: "Якого року будемо саджати"? І п’яте: "Чому перестали стріляти, але війна не закінчилася?" Він каже, що є зрушення з цього боку, але ми бачимо, що ці зрушення є сильно перебільшеними.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube