Хто виграє президентські вибори у США – Дональд Трамп чи Джо Байден? Згідно з усіма опитуваннями, Байден. Чому ж тоді демократи зажурені?

Про це для "Тижня" пише Олександр Мотиль, повідомляє UAINFO.org.

Бо Трамп – це Трамп. Попри всі свої грубощі, неоковирності, побрехеньки й тому подібне електорат його любить – саме через усі ці грубощі, неоковирності й побрехеньки. Трамп – свій. Він хороший чолов’яга. Він говорить так, як є (He tells it like it is). Цей останній рефрен найчастіше чути: Трамп не зважає на політкоректність і говорить правду чи радше вдає, що говорить правду.

І справді, його безпосередність вражає. Надто не замислюється, перебільшує, підбріхує, паплюжить – але нібито щиро, правдиво, наче якийсь невихований малюк. А не як демократи, що схожі на старців-крутіїв, яким не можна ніколи, ніде й нізащо вірити, навіть якщо й говорять правду. Якийсь дивний парадокс, що втілює суперечності та розбіжності сучасної Америки.

Читайте також: Сполученими Штатами блукає примара Ваймарської республіки

Тому зрозуміло, чому демократам дещо страшно. Непередбачуваність Трампа означає, що й вибори можуть бути непередбачуваними. Навіть не йде мова про можливі маніпуляції, а про випадковості. А може, певна частина нейтральних виборців раптом полюбить Трампа? А може, Трамп улаштує якусь несподіванку: підпише мирний договір, кине на когось бомбу, поцілує чорношкіру акторку, підхопить коронавірус і за кілька днів видужає? А може, сама доля дасть йому козир?..

Такою може бути недавня смерть Рут Бейдер Ґінсбурґ, ліберальної членкині Верховного суду й героїні феміністок. Трамп призначив Еймі Коуні Баррет на її місце. Це консервативна жінка, а ще й до того – ревно віруюча католичка. Демократи не зможуть закинути їй, що вона не відповідає інтелектуальному рівневі, бо всі згодні: вона непересічна знавчиня права. Якось не випадає критикувати й віруючу людину, особливо тепер, коли всі віросповідання вважають частиною мультикультурного багатства США. І важко критикувати жінку, як зуміла поєднати успішну кар’єру із сім’єю. Небезпека для демократів очевидна. Якщо виступатимуть різко проти Баррет, хтозна, чи не сполохають певну частину виборців.

А загалом серед багатьох американців (і демократів, і республіканців) поширена безнадійність, яка пов’язана з передчуттям прийдешньої катастрофи. Зі стовідсотковою впевненістю знають: якщо виграє "не наш", то достеменно буде біда. І то глибока, широка й безвихідна.

Звичайно, панівне у США передчуття якогось остаточного екзистенціального кінця – не тільки певний психоз. Чи втримаються демократичні інститути? Чи знайдеться спільний дискурс, спільна ідентичність? Ніхто не відає.

Читайте також: Демократія на порозі екзистенційної кризи, усе залежить від вибору США

Але одне, мабуть, напевне: рівень політичної культури радикально знизився. Грубість стає (а може, вже стала) нормою. І крикливість. Не в останню чергу це заслуга Трампа, чия поведінка часто не витримує жодної критики. Чималий унесок зробили також праві й ліві радикали: своїми підпалами, демонстраціями, лозунгами, перебільшеннями…

Але винними є й самі американці. Їхній антиінтелектуалізм (про який уже давно писав відомий історик Річард Гофстедтер) горезвісний. Їхнє нехтування культурними надбаннями та правилами поведінки так само поширене й серед лівих, і серед правих. Можна сказати, що Трамп певною мірою є дітищем американської культури, її втіленням.

Якщо це так, тоді виправити ту культуру, піднести її на відповідний рівень – справа не кількох місяців і нового президента, а кількох років (якщо не десятиліть) і багатьох президентів. Ба більше: це означає, що Трамп не буде останнім трампом. Буде їх більше, і правих, і лівих… Для української діаспори подальша наявність трампізованої Америки матиме різні наслідки. Для дітей третьої хвилі це буде продовженням чи посиленням статус-кво, до якого ми звикли. Дамо собі з тими ексцесами якось раду.

Для четвертої хвилі та для майбутніх іммігрантів ця вульгаризація американської політичної культури може легко перетворитися на прірву між тим, що є "тут", і тим, що було "там" – у Європі, зокрема й в Україні. Ставлення до американської культури серед європейців і так не найкраще. А тут іще й грубість – як спосіб політичного життя… Психологічно новоприбулим українцям буде важче пристосуватися до "диких" американців. Хай хто виграє, Трамп чи Байден, однак складно буде Америці й усім, хто живе й житиме у країні.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube