Під час перемовин тодішнього віцепрезидента США Джо Байдена з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенберґом. Мюнхен, лютий 2015 року

Щоб у вас не було жодного сумніву. Більшість співробітників у НАТО та ЄС видихнули з полегшенням, коли стало зрозуміло, що Джо Байден стане наступним президентом США

Про це для "Радіо Свобода" пише Рікард Юзвяк, повідомляє UAINFO.org.

І в той час як багато хто сподівається на повернення "порядку, що спирається на правила" в питанні торгівлі та захисту довкілля – всі проте знають, що все буде так, як і раніше, навіть коли наступний американський президент буде прихильнішим до багатосторонньої дипломатії.

Практично всі європейські представники, які реагували на результати виборів у США, сказали те саме щодо очікувань від нового американського президента: "тональність" і "стиль", а потім "більші сподівання на процес".

Можливо, це не каже про багато що, але для таких "повільних" організацій як ЄС і НАТО це багато важить.

Їхній наголос на побудові консенсусу, дискусіях і переговорах не підходили для президента Трампа, із його зовнішньополітичними спалахами та твітерною дипломатією.

І в той час як дві організації вижили під час попередніх чотирьох років, офіційні представники вказують на шкоду, якої було заподіяно цим двом інституціям, а також на те, що невирішені питання можуть і далі затьмарювати порядок денний – тільки вже підкилимно.

Читайте також: Демократія отримала історичний шанс на оновлення, а європейці – нагоду виправити свою дошкульну помилку

По НАТО було завдано найбільшого удару. Президент Трамп спочатку називав НАТО "застарілою" організацією, потім назвав союзників, які не витрачають два відсотки ВВП на оборонні цілі, "правопорушниками" і навіть погрожував взагалі вивести США з НАТО.

І все ж, як каже один представник НАТО, найбільшою проблемою було те, що президент США не дуже вважав себе зобов’язаним щодо статті 5 Договору НАТО. Як він каже, "вся суть НАТО є такою, що люди вірять, що коли, скажімо, на Естонію напали, всі інші – включно зі США – миттєво прийдуть їй на допомогу; якщо такої переконаності немає, тоді й НАТО немає".

Із перемогою Байдена з’явилася надія, що ця віра в колективну оборону й допомогу знову повертається. Але також існує і визнання з боку європейських представників у НАТО, що деякі речі в альянсі вже недавно покращились.

Витрати на оборону 2020 року зросли на 19% із 2016-го – можливо, під тиском із боку Вашингтону. США також передислокували війська в країни на східному фланзі й відіграли ключову роль у тому, що відбулися деякі з наймасштабніших військових навчань від часу завершення Холодної війни.

Президент Байден продовжуватиме тиснути на європейців, щоб вони витрачали навіть більше на військові цілі, хоча багато країн Європи не в змозі це робити з огляду на коронавірусну пандемію. Це може призвести до нового тертя.

Як і Трампові, Байдену доведеться мати справу з Туреччиною, що, як багато хто каже, "воює з усіма союзниками в альянсі". Поки невідомо, як Байден підходитиме до "питання Анкари", але йому не уникнути цієї проблеми.

Як із НАТО, так і з ЄС одна річ є зрозумілою: Німеччина та Британія залишатимуться ключовими партнерами для США. Коли Байден переїде до Білого дому, Британія вже вийде зі спільного ринку й митного союзу з ЄС або з угодою, або без неї, що потенційно може призвести до ще однієї політичної та економічної кризи на початку 2021 року.

Читайте також: Небезпека надмірного оптимізму: три причини не розслаблятися після перемоги Байдена

У кожному разі джерела в ЄС кажуть, що Байденові буде важко мати справу із прем’єр-міністром Борисом Джонсоном.

Байден не є прихильником "Брекзиту", на відміну від Трампа. І в Байдена буде ще менше ентузіазму, коли раптом це підірве угоду щодо миру в Північній Ірландії. Байден дуже пишається своїм ірландським корінням, і для нього питання миру в Північній Ірландії є не лише політичним.

У НАТО однак є більше сподівань, що все ще сильна відданість "особливому партнерству" між Лондоном і Вашингтоном, яке стосується насамперед безпекових і військових справ, може стати двигуном навіть іще твердішої позиції НАТО щодо Росії та що це триматиме двері відчиненими для прийому нових членів і заохочуватиме інших витрачати більше на оборону, незважаючи на потенційне економічне падіння.

І Німеччина, яка з ентузіазмом ставиться до міжнародних інституцій і багатосторонніх угод, сподівається, що Байден швидко поновить інтерес Вашингтона до Світової організації торгівлі (СОТ), Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і Паризької кліматичної угоди, а також, імовірно, до угоди з Іраном. На двосторонньому рівні німці сподіваються, що Байден перегляне рішення Трампа про виведення тисяч американських вояків із Німеччини.

Але є й інші питання, які треба вирішувати. Німецька канцлерка Анґела Меркель відійде після 16 років на чолі уряду, і це має статися напередодні виборів у Німеччині восени наступного року, і все ще незрозуміло, хто замінить її на посаді лідера християнських демократів і яка коаліція виникне в Німеччині після виборів.

Чимало проблем, які дратували Білий дім, залишаються невирішеними. Чому й далі триває будівництво газогону "Північний потік – 2"? Чому Німеччина не займає твердішу позицію щодо Москви? І чи справді Німеччина не може витрачати більше на оборону з огляду на її економічну міць?

Але, можливо, найбільшим питанням для Німеччини, як також і для всієї Європи, є таке: яка їхня позиція щодо Китаю? Як і Трамп, Байден знає, що Пекін є великим стратегічним конкурентом Америки. Як і його попередник, Байден запитає європейців: а на чиєму боці перебувають вони?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube