Дмитро Десятерик

Значення ціннісної позиції, висловленої публічно, важко переоцінити. Особливо в часи, коли в фаворі рейтинги та клікабельність

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Лариса Волошина, повідомляє UAINFO.org.

Українська історія має безліч сторінок, про які більшість воліла би забути. "Було й було. Навіщо згадувати минуле? Будуймо майбутнє!" – закликають політики й експерти, так, наче відмова від пам’яті є запорукою прийдешніх державних перемог.

Як це не прикро, "спрямованість на позитив" присутня в рекомендаціях щодо дотримання журналістських стандартів. Навіть коли мова йде про матеріали щодо війни й окупованих територій.

Читайте також: "Ваші мертві вибрали мене". Він першим запалив свічку, повернув нам пам'ять і назвав злочин злочином – на весь світ

Коли 2003 року американський дослідник Голодомору 1932–1933 років Джеймс Ернест Мейс першим закликав українців ставити свічку пам’яті у вікні на знак ушанування заморених голодом співвітчизників, у професійному середовищі його заклик сприйняли, м’яко кажучи, без розуміння.

Сьогодні свічка на вікні стала частиною офіційних державних протоколів, присвячених вшануванню пам’яті жертв голодоморів. Те, що колись починалось як публічно висловлена позиція одного дослідника, поступово перетворюється на загальнонаціональну традицію. Але тим значущішим є значення Мейсового внеску в побудову незалежної України, коли розумієш, що саме пам’ять про радянські методи приведення України до покори на початку ХХ сторіччя підняла 2014 року сотні тисяч українців на боротьбу з новітньою російською імперією.

25 листопада заснована за ініціативи головної редакторки газети "День" Лариси Івшиної у 2008-му премія імені Джеймса Мейса утринадцяте відзначила журналіста за його позицію в галузі публіцистики. Найбільше, що відрізняє цю професійну винагороду від багатьох інших – вона дається за сказане слово, виявлені цінності, обрану сторону. Етика в журналістиці, яку Мейс ставив на перше місце, тут виразно контрастує зі "збалансованістю" на кшталт "п’ять хвилин Гітлеру – п’ять хвилин євреєві", на яку так люблять посилатися професійні журналістські організації.

Читайте також: "Ціна правди": те, що з нами відбувається – це продовження Голодомору іншими методами

Премію імені Джеймса Мейса цього року вручили Дмитрові Десятерику – відомому українському кінокритикові, оглядачеві відділу культури "Дня". Прекрасний вибір гідного кандидата. Хочу нагадати пропозицію пана Дмитра щодо проєкту меморіалу в Бабиному Яру російського режисера Іллі Хржановського. У той час як більшість найрейтинговіших українських ЗМІ запевняли українців, що бачення, яке намагається втілити в життя Хржановський – то просто форма сучасного мистецтва, Десятерик був серед тих, хто закликав не перетворити місце трагедії на атракціон.

У роботі "Повість про двох журналістів" Джеймс Мейс першим розповів українцям історію журналістів Ґарета Джонса й Волтера Дюранті. Сьогодні вона показова як ніколи. Один намагався розповісти світові правду про винищення українського народу штучним голодом, а інший отримував журналістські премії за інтерв'ю зі Сталіним, в якому ані голоду, ані жертв не згадував.

Джеймс Мейс показав, що в часи тотального болю журналіст не може задовольнитися роллю посередника між владою та суспільством. Він має бути голосом тих, у кого відібрано мову, пам’ять, розуміння, а інколи навіть і життя.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube