Сьогодні, 23 листопада, в День пам’яті жертв голодоморів, згадують не лише мільйони загиблих українців, а й тих, хто присвятив життя дослідженню історії голоду, тих, хто довгі десятиліття вимагав у світової спільноти визнати цю трагедію геноцидом.

Зокрема, йдеться про Джеймса Мейса, американця, чиї предки походили із племені черокі, який був виконавчим директором Комісії США з Голоду в Україні, створеної для дослідження Голодомору за вимогою української діаспори 13 грудня 1985 року.

На Комісію покладали обов’язки дослідити Голодомор в Україні 1932–1933 років (зібрати всю доступну інформацію про Голодомор, проаналізувати його причини й наслідки для української нації та інших країн, дослідити й вивчити реакцію вільних держав на Голодомор) і надати Конгресові для друку остаточну доповідь результатів досліджень.

Саме ця Комісія, серед іншого, першою в світі визнала, що голод в Україні був штучним і спричиненим максимально можливими вилученнями продуктів харчування в сільського населення, але аж ніяк не посухою, а кількість жертв трагедії йде на мільйони. Окрім того, комісія звинуватила тогочасний уряд США в бездіяльності, адже той мав широку та вчасну інформацію про Голодомор, але виявився нездатним зробити будь-які дії, які би покращили ситуацію, а також окремих представників американської преси, які співпрацювали з радянським урядом у приховуванні правди про існування Голодомору в Україні.

Читайте також: Без засвоєння й подолання цього досвіду нам ніколи не стати цільними людьми – Забужко

За інформацією Українського інституту національної пам’яті, саме Джеймс Мейс написав звіт Комісії, який затвердив Конгрес, а отже він став не лише науковим, а й політичним документом. Уперше на ґрунтовній науковій базі Голодомор було визнано геноцидом. Визначили такі механізми геноциду: "максимальну конфіскацію сільськогосподарських продуктів у населення села", "обмеження виїзду селян за межі свого району", "знищення навіть тих поміркованих національних прав, які були до того".

Окрім роботи в Комісії, Джеймс Мейс брав участь у гарвардському проекті щодо джерел про Голодомор 1932–1933 років. Організував дослідницьку програму програму "Усна історія українського голоду 1932–1933 рр."

Згодом ці свідчення були використані в роботі Комісії США з Голоду в Україні й були опубліковані у тритомному виданні. В Україні його перевидали лише 2008 року.

Також історик допомагав Робертові Конквесту створити потужне історичне дослідження про Голодомор, яке облетіло весь світ, "Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор" (англ. "The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the Terror-Famine").

1993-го Джеймс Мейс переїхав до України. Працював у Києво-Могилянській академії, займався політологією та дослідженням Голодомору. "Мені судилася така доля, що ваші мертві вибрали мене. Не можна займатися історією Голокосту та не стати хоч би напівєвреєм, як не можна займатися історією Голодомору й не стати хоча б напівукраїнцем", – писав у своїй колонці в газеті "День".

Читайте також: Голодомор перестає бути сторінкою в підручнику, коли стає власною історією

Історик усе своє життя присвятив вивченню геноциду різних народів. В автобіографії він писав: "Своїм життєвим покликанням досліджувати геноцид я великою мірою завдячую випадку. Зростаючи в невеликому містечку в Оклахомі, де мешкало тільки кілька єврейських сімей, я знав, що мої індіанські сусіди пройшли власною "дорогою сліз". Коли я був малим, батьків товариш по риболовлі і співробітник на залізниці Джордж Гес навіть змайстрував мені лука зі стрілами без наконечників. Його прямий предок й однофамілець, який був більш відомий за своїм індіанським прізвиськом Секвойя, розробив складову абетку для мови індіанців племені черокі, яка надала письмової форми мові народу, що пройшов своєю "дорогою сліз" за умов, які мало відрізнялись від того, що пізніше пережили вірмени. Це було задовго до того, як я вивчив слово "геноцид", але вже тоді він опосередковано торкнувся мене".

Щодо причин, за якими радянська влада вчинила злочин проти українців, Джеймс Мейс зазначав: "Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію в розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста й украй примітивна: нема народу, отже, нема окремої країни, а в результаті – нема проблем".

Саме Джеймс Мейс запропонував запалювати свічки на знак пам’яті за померлими від Голодомору, щоб вони освітили "майбутнє без жертв, без насильства, без жахів".

2005 року його посмертно нагороджено орденом Князя Ярослава Мудрого.

Він повернув нам пам'ять і на весь світ назвав злочин злочином.

Письменниця Наталія Дзюбенко-Мейс із чоловіковим портретом біля Національного музею Голодомору-геноциду

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube