MENU

Десять головних подій релігійного життя десятиліття, що минає

284 0


Глава Православної церкви України митрополит Епіфаній (праворуч) у мить одержання від Вселенського патріарха Варфоломія Томосу про автокефалію. Стамбул, 6 січня 2019 року

Оскільки залишилося три тижні до кінця не лише року, але й другого десятиліття  21 століття, пропоную свій варіант десяти найзначущіших релігійних подій декади, розташованих не за значущістю, а радше хронологічно

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Віктор Єленський, повідомляє UAINFO.org.

1. Арабська весна, що розпочалася як світський рух проти зловживання владою, за людські права та справедливий розподіл матеріальних благ й охопила 17 країн, швидко стала "Ісламською весною". І річ не в тому, що мечеті, ісламські богослови та клірики відіграли в цьому русі вагому роль. І навіть не в тому, що іслам пов’язав між собою розрізнені класові, професійні й культурні страти. Просто в регіоні, охопленому Арабської весною, не було й не існує ідейного конкурента, який би міг бодай наблизитися за впливовістю та масштабами до ісламу.

2. Посилення релігійних переслідувань і порушень релігійних свобод у світі. Якщо в середині нульових було сорок країн, де фіксували високий і дуже високий рівень релігійних обмежень, то в середині 2010-х – понад п’ятдесят. До компанії найбрутальних порушників релігійної свободи громіздко вломилася ще й Росія, де в тюрмах утримують десятки в’язнів сумління, віряни дістають колосальні терміни (12, 15, 16 і навіть 19 років), місіонерська діяльність дозволена лише РПЦ, а репресивні практики поширені на окуповані території.

Читайте також: Об’єднанню українських православних не заважає жодна об’єктивна обставина – лише штучні перепони

3. Зречення Папи Бенедикта XVI (2013) – третє за всю історію Католицької церкви й перше за останні 600 років. Відмовившись від папського престолу "у зв’язку із погіршенням здоров’я", Йосиф Ратцингер наразі вже побив усі вікові рекорди – так довго не жив жоден Папа до нього. Подія збурила мільйони католиків по всьому світі, які вважали папство місією, а не рутинною роботою, з якої можна піти, подавши заяву про звільнення.

4. Обрання Папою Хорхе Бергольйо (2013) – першого єзуїта, першого латиноамериканця, першого представника Південної півкулі й першого Франциска на чолі Католицької церкви. Це обрання стало символом невпинного зміщення Католицької церкви на глобальний Південь, а для Аргентини стало предметом такої ж гордості, як танго та тріумф національної збірної на чемпіонатах світу з футболу 1978-го й 1986 років.

5. Заборона цілою низкою європейських країн носіння в публічних місцях одягу, який закриває обличчя. Першою це зробила Франція (2014), де заборона торкнулася приблизно двох тисяч мусульманок, які виходили у світ в нікабах. Упродовж десятиліття до Франції приєдналися Австрія, Бельгія, Болгарія, Данія, Німеччина, Італія й Іспанія. Враховуючи, що 2014-го Європейський суд із прав людини не побачив у цьому порушення прав людини, перелік країн, які вдаються до таких заборон, збільшуватиметься. І йдеться, як ми розуміємо, не тільки й не стільки про безпеку.

6. Святий і Великий Собор Православної церкви на Криті (2016), який мав зібрати Православну Повноту вперше, по суті – з VIII століття. Собор, замислу про який щонайменше 150 років, відбувся далеко не так, як замислювався, виявив глибокі, незліченні й системні проблеми Православ’я, але все ж відбувся.

7. Коли світ відзначав 500-ліття Реформації (2017), чисельність протестантів у Китаї перевищила 60 мільйонів. За цим показником країна обігнала Нігерію та стала другою у світі після США. Поширення протестантизму в Китаї стає, попри політику влади, настільки бурхливим, що деякі дослідники обіцяють світові "синоїзацію" не лише протестантизму, а й цілого християнства вже до кінця століття.

Читайте також: Макаров: Збереження ПЦУ – це збереження ідентичності й України

8. Постання й падіння "Ісламської держави", яка від проголошення всесвітнього халіфату в червні 2014-го й до розгрому головних сил торік примушувала світ здригатися від злочинів проти людяності, вчинених ім’ям релігії. Масові страти мирного населення, терор, застосування хімічної зброї, ґвалтування, наркоторгівля й работоргівля, знищення культурної спадщини, системні грабунки та всеосяжне насильство – все це коїлося у другому десятилітті 21 століття й виправдовувалося Святим Письмом мусульман.

9. Перетворення Святої Софії на мечеть (2019). Воно сигналізувало світові не лише про рішучість турецької правлячої верстви здійснювати політику неоосманізму, але й про відмову від світськості, яку жорстко втілював у життя Кемаль Ататюрк і про перемогу ісламського шляху, з якого цей видатний реформатор назавжди, як здавалося, повернув свою країну.

10. І, як кажуть англійці, the last but not the least – визнання автокефалії Православної церкви України (2019). Визнання, яке зняло тавро  "безблагодатних розкольників" із мільйонів українців, відбулося попри справді безпрецедентний спротив з боку російської дипломатії, спецслужб, гакерів, пропаганди й усіх гілок влади та збагатило Повноту Православ’я 15-ю Помісною церквою. Це визначна подія релігійного життя, адже (а може й тому що)  The Washington Post, Spiegel, The Guardian, La Stampa, Figaro, The New York Times, Gazeta Wyborcza, El Pais і багато інших світових видань писали про неї як про велику геополітичну перемогу України.

Звісно, багато подій у десятку не ввійшли. Це стосується як процесів (наприклад, міграційного або пандемії ковіду, котра справила та справлятиме вплив на релігійне життя), так і подій особливо наукового й культурного вимірів (як-от серіалу "Молодий Папа"). Тож сміливо пропонуйте свою десятку.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини