Часом бачу повторення одного й того самого сюжету: спроби "об'єднати" українців, як це не іронічно звучить, виявляються дуже роз'єднавчими. Спроби об'єднати умовні "дві України" породжують ще одну, "третю". А потім "четверту", "п'яту" і "сто сорок восьму".

Таку думку на власній сторінці у Facebook висловив філософ і писименник Володимир Єрмоленко, інформує UAINFO.org.

Чому так? Бо такі спроби часом добрі за змістом, злі за формою.

Читайте також: "Навіщо КМІС маніпулює питанням про мову? – Тому що опитування замовила ОПЗЖ?"

Замість пошуку якихось спільних знаменників, вони знаходять чергового "внутрішнього ворога". Який от заважає справжньому об'єднанню. Дуже часто цей "внутрішній ворог" – просто хтось чи щось найближче. Для когось – "українська інтелігенція", для когось "російськомовні", для когось "україномовні націоналісти", для когось "галичани", для когось "східняки".

Любов українців (а може й будь-якого народу, не знаю) до атаки на своїх, найближчих, часом вражає.

Читайте також: Об’єднанню українських православних не заважає жодна об’єктивна обставина – лише штучні перепони

Насправді ж об'єднавчі процеси – завжди дуже делікатні. Тут не шабля потрібна, а пір'ячко. Не пошук внутрішніх ворогів, а пошук внутрішніх друзів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube