Острозька Біблія (видана в період 1580–1581 років) у читальному залі бібліотеки Національного університету "Острозька академія"

Виповнилося 440 років із часу появи Острозької Біблії – унікального видання, яке справило помітний вплив не лише на розвиток української культури, а й культури інших народів, які користувалися церковнослов’янською мовою

Про це для "Радіо Свободи" пише Петро Кралюк, повідомляє UAINFO.org.

Окремі примірники Острозької Біблії датовані 1580-м. Але основний її наклад був надрукований у 1581 році. Хоча, наскільки можна судити, ще деякі її примірники могли додруковувати пізніше.

Острозька Біблія – перше повне видання всіх книг Св. Письма церковнослов'янською мовою, здійснене в Острозі 1581 року заходами князя Костянтина Острозького

Острозька Біблія та "першодрукар"

Раніше, коли мова йшла про Острозьку Біблію, дослідники (особливо радянські) концентрували увагу на особі російського "першодрукаря" Івана Федорова (в українських документах він часто фігурував як Іван Федорович). Ця традиція фактично збереглася донині. Справді, заслуга Федорова в появі цього видання є чималою. Але не треба забувати, що він виконував переважно роботу технічну. Щоби це видання побачило світ, треба було здійснити велетенську науково-дослідницьку й перекладацьку роботу. Зрештою, треба було профінансувати цей непростий проєкт.

Також проблемно іменувати Федорова "першодрукарем". Задовго до нього вже існували кириличні видання, які, зокрема, розповсюджували на українських землях. Перші книги кирилицею з’явилися ще в 1491-го у Кракові в друкарні Швайпольта Фіоля. У 1517–1519 роках Франциск Скорина у Празі видав низку біблійних книг. 1522-го у Вільно він же надрукував "Малу подорожню книжку", а в 1525-му – "Апостол".

"Мала подорожна книжка", яку видав друкар Франциск Скорина 1522-го у Вільно

1562-го в Несвіжі (Білорусь) кальвініст Симон Будний видав дві кириличні книги: "Катехизис" і "Про виправдання грішної людини перед Богом". Близько 1570-го (імовірно в Білорусі) Василь Тяпинський друкує "Євангеліє".

В 1564–1565 роках Федоров здійснив спробу налагодити книгодрукування в Москві. Тут він видрукував "Апостол" і "Часослов", але зазнав переслідувань із боку консервативно налаштованого православного духовенства та змушений був залишити Московію.

Читайте також: Наша давня церковна мова була українською – свідчать найоб'єктивніші свідки

В 1569–1570 роках Федоров на теренах білоруського Підляшшя, у Заблудові (зараз це територія Польщі), видрукував "Євангеліє учительне", "Псалтир" і "Часослов". 1572-го він переїздить до Львова, де в 1574 році видає "Апостола". Із цим виданням Іван Федоров приїхав до князя Василя-Костянтина Острозького, який запросив його до себе на службу.

Пам'ятник Іванові Федоровичу (Федорову) у Львові, встановлений 1977 року. Іван Федорович (близько 1510–1583) – діяч східнослов'янської культури, один із перших східнослов'янських друкарів

"Першодрукар" стає управителем Дерманського монастиря й започатковує 1575-го в Дермані й Острозі книгодрукування. Тут побачили світ Новий Завіт і Псалтир (1580), "Книжка…" Тимофія Михайловича, яка є предметним покажчиком до Нового Завіту (1580). Але найціннішим виданням стала Острозька Біблія. Хоча це досить велика за обсягом книга, однак завдяки майстерності набору та застосуванню дрібного шрифту вона не видається масивною. Ілюстративне оформлення видання вирізняється стриманістю, продуманістю композиції та художнім смаком.

Творці Острозької Біблії та їхні послідовники

Перед тим, як Острозька Біблія побачила світ, була виконана велетенська підготовча робота. Близько 1576 року в Острозі за сприяння князя Василя-Костянтина Острозького був створений науковий осередок, який займався підготовкою видання. Цей осередок і поклав початок Острозької академії – першого вищого навчального закладу на теренах України. Цей осередок і академію ймовірно очолював Герасим Смотрицький. Він же й автор передмов до Острозької Біблії.

Центральний корпус нинішньої будівлі Національного університету "Острозька академія"

В Острозі за сприяння князя Василя-Костянтина Острозького вдалося зібрати різноманітні списки біблійних книг. Серед них особливі надії покладали на отриманий із великими труднощами від царя Івана Грозного рукопис так званої Геннадієвої Біблії. Його зробили під керівництвом новгородського архієпископа Геннадія в 1499 році. На той час Новгород хоч і став частиною Московії, у плані релігійно-культурному залишався тісно пов’язаним із Києвом. Геннадієва Біблія була відносно повним зібранням біблійних книг. У літературі можна зустріти думку, що в основі Острозької Біблії лежить саме цей біблійний список. Насправді це геть не так.

У Геннадієвій Біблії було чимало помилок, які не залишилися непоміченими острозькими книжниками. Останні використовували різноманітні церковнослов’янські біблійні тексти, частина з яких була отримана в південних слов’ян (болгар і сербів). Користувалися вони чеськими й польськими рукописами біблійних книг, а також протестантськими й католицькими виданнями.

Але в основу старозавітного тексту Острозької Біблії була покладена "Септуагінта" – грецький переклад із староєврейської, здійснений ще в елліністичному Єгипті (III ст. до Р. Х.). Князь Василь-Костянтин Острозький спеціально посилав людей на терени колишньої Греції, аби звідти привозили грецькі переклади біблійних книг. Всі зібрані в Острозі біблійні тексти порівнювали й коректували відповідно до "Септуагінти".

Аналіз мови Острозької Біблії дає підстави зробити висновок про те, що окремі її книги перекладали із текстів різних часів, виконаних у багатьох країнах. Широко послуговувалися південнослов’янськими списками, що відобразилося на правописі та мові перекладу. Деякі книги Острозької Біблії були перекладені безпосередньо із "Септуагінти". А книгу Єздри, якої не було у грецькому тексті, переклали з "Вульгати" – латиномовного перекладу Біблії. Загалом острозькі книжники виконали непросту текстологічну роботу, яка потребувала чимало зусиль і часу.

Читайте також: Пересопницьке Євангеліє: як починалася українська літературна мова?

Хоча на кінець ХVI століття існувала певна традиція перекладу Священного письма українською розмовною мовою (Пересопницьке Євангеліє й інші), однак в Острозі під час видання Біблії використовували церковнослов’янську мову.

Пересопницьке Євангеліє – українське рукописне Євангеліє з мініатюрами, написане в 1556–1561 роках. Визначна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва раннього модерну. Один із символів українського народу – на Пересопницькому Євангелії присягають президенти України

Це було викликано низкою обставин. Зокрема, досвід Заходу показав, що перша друкована біблійна література виходила сакральною (латинською) мовою. І лише тоді, коли відбулося відповідне насичення такою літературою, почали з’являтися друковані переклади біблійних книг простонародними мовами.

Також варто враховувати, що Православна церква у східно- й південнослов’янських регіонах дуже болюче реагувала на зменшення сфери впливу церковнослов’янської мови. Це було викликано не лише консерватизмом цієї інституції. У той час православні зазнавали значного тиску з боку католиків, протестантів і мусульман. Треба також мати на увазі й те, що церковнослов’янська мова, яка сформувалася лише в IX столітті, залишалася близькою та зрозумілою для багатьох слов’янських народів. До того ж на той час не було якісних перекладів біблійних книг народними слов’янськими мовами.

Церковнослов’янська мова Острозької Біблії була далеко не останнім чинником, завдяки якому ця книга вийшла далеко за межі України. Її наклад був досить великий. До нашого часу дійшло майже 300 екземплярів, які зберігаються не лише в бібліотеках України, але й у Росії, Білорусі, Польщі, Литві, Великій Британії тощо. Виходячи з такої кількості збережених книг, можна припустити, що її наклад становив близько трьох тисяч примірників.

Один із примірників Острозької Біблії в Національній бібліотеці України імені Володимира Вернадського. Острозька Біблія – перше повне видання всіх книг Св. Письма церковнослов'янською мовою, здійснене в Острозі в 1580–1581 роках. Надрукована на папері з філігранями Буської папірні й містить 628 аркушів, із численними заставками, кінцівками й ініціалами

Острозька Біблія завдяки високій якості перекладів довгий час не мала конкурентів і фактично стала канонічним текстом у Православній, а також й у Греко-католицькій церквах України та Білорусії. Коли московський цар Олексій Михайлович задумав видати Біблію, звірену із грецьким текстом, московські книжники із цим завданням не впоралися. Тому вирігили перевидати Острозьку Біблію, виправивши деякі орфографічні помилки та змінивши українські наголоси на російські. Навіть передмову до цього видання Біблії склали на зразок Острозької, замінивши вислови "народ руський" на "народ всеросійський".

Так з’явилася Московська Біблія 1663 року, яка в Росії отримала назву "первопечатной". Тут цей текст використовували без змін до 1712 року, коли Петро I наказав його виправити у відповідності до грецького тексту вихідцеві з України, волинянину Феофілактові Лопатинському. Виправлена цим книжником Біблія так і не була надрукована. Потім уже російська цариця Єлизавета Петрівна залучила до виправлення двох викладачів Києво-Могилянської академії Варлаама Лащевського й Гедеона Слонімського. Виправлений ними текст був затверджений синодом Російської православної церкви.

Так з’явилася Єлизаветівська Біблія 1751 року, в основі якої все ж таки лежав острозький текст. Ця Біблія стала канонічною для православних і практично без змін передруковується до сьогоднішнього дня. Таким чином текст Острозької Біблії (хай навіть із деякими змінами) продовжує залишатися канонічним біблійним текстом для православних вірних.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube