Чому ЄС послаблює санкції проти найближчого оточення Януковича?
Міністри закордонних справ ЄС ухвалили рішення щодо двох важливих пакетів санкцій на початку цього тижня.
По-перше, вони домовились про те, що слід розпочати роботу над четвертим пакетом обмежувальних заходів проти все більш репресивного режиму Лукашенка в Білорусі, пише Рікард Юзвяк на Радіо Свобода, інформує UAINFO.org.
Окрім цього вони вперше прийняли історичне рішення про застосування новоствореного режиму санкцій щодо порушників прав людини проти кількох росіян, причетних до ув’язнення опозиціонера Олексія Навального.
Але майже в той самий час, в іншій частині гігантської будівлі Ради ЄС в Брюсселі європейські дипломати, що представляють 27 держав-членів, прийняли набагато менш публічне, але, напевно, таке ж важливе рішення, що стосується санкцій: усунути ще двох людей, що входять до найближчого оточення колишнього президента України Віктора Януковича, зі списку осіб, активи яких ЄС заморозив за їхню роль у розкраданні українських державних коштів.
Яким чином це все пов’язано? Зрештою, ми говоримо про три різні режими санкцій, націлені на три різні країни в одному регіоні. Але причина, через яку так звані «санкції Януковича» з кожним роком стають все слабшими, насправді співпадає з поясненням, чому санкції проти Росії та Білорусі не є достатньо потужними та амбіційними.
Перш ніж вдаватися до деталей, важливо зрозуміти роль санкцій ЄС.
Хоча у блоку є багато «пряників» для третіх країн, які готові позитивно взаємодіяти з Брюсселем, такі як спрощення візового режиму та візова лібералізація, договори про вільну торгівлю, що дають поступовий доступ до прибуткового внутрішнього ринку або навіть перспективи вступу до клубу, «батогів» для антагоністичних суперників значно менше. І врешті-решт, як правило, все зводиться до досить безглуздого інструменту санкцій.
І, як правило, вони справді безглузді. Той факт, що необхідно досягнути одностайного рішення для кожного кроку, неймовірно уповільнює прийняття рішень. Блок також нечасто вражає країни галузевими економічними санкціями, а коли це трапляється, як у випадку з Росією після анексії Криму, вони, як правило, є дуже конкретними та розробленими таким чином, щоб сильно не нашкодити бізнесу ЄС. Таким чином, залишаються лише найпоширеніші типи обмежувальних заходів: індивідуальні заборони на отримання віз та заморожування активів.
У певному сенсі санкції, які ЄС сьогодні роздає наліво і направо, є для Брюсселя звичайною справою. Доказ решті світу, що блок робить хоч «щось».
Проблем з ними досить багато і цьому є докази. Просто варто поглянути на понад 100 людей, яких санкціонував блок у Росії та Україні з моменту початку війни на Донбасі, і багатьох з них ви не впізнаєте, навіть якщо читатимете новини щодня. Малоймовірно, що хтось з них має готівку на банківських рахунках в ЄС, а ще менше – що вони планували поїздку на французьку Рів’єру цього літа, не кажучи вже про Грецію. Те саме стосується більш ніж 80 людей у Білорусі, на яких зосередився Брюссель з часу репресій проти демонстрантів після фальшивих президентських виборів минулого літа.
Читайте також: Беглый экс-глава МВД Захарченко хочет возглавить "объединенный Донбасс"
Гірше тільки те, що це кожна держава-член ЄС повинна контролювати ці санкційні режими, і за ці роки було досить багато повідомлень про те, що люди, щодо яких запроваджені санкції, обходили їх або отримували виключення завдяки налагодженим контактам в бюрократичній системі держав-членів.
У певному сенсі санкції, які ЄС сьогодні роздає наліво і направо, є для Брюсселя звичайною справою. Доказ решті світу, що блок робить хоч «щось».
Звичайно, цинічна людина могла б зазначити, що справжньою причиною того, чому рішенням бракує необхідної суворості, є те, що багато країн ЄС із радістю граються з готівкою олігархів з різних країн і докладають усіх зусиль, щоб захистити їх від каральних заходів. Підтвердженням цього є звіти деяких країн, де лобіюють за вилучення імен деяких білоруських бізнесменів із нещодавнього рішення про санкції.
Але є також інше пояснення, і тут треба повернутись до санкцій проти Януковича і його оточення. Цей список, до якого спочатку входило понад 20 високопоставлених міністрів та бізнесменів, скоро міститиме лише 8 осіб.
Однією з причин цього є те, що список був створений поспіхом ще в 2014 році і значною мірою базувався на інформації, наданій українською владою. Інформація, яка у багатьох випадках була неповною. І це призвело до ще одного наслідку: перелічені люди, зазвичай, надзвичайно багаті, найняли високопрофесійних європейських юристів, щоб оскаржити санкції в Європейському суді (ЄС) і в багатьох випадках вони перемогли.
Варто лише звернути увагу на те, що відповів після Ради ЄС із питань закордонних справ глава зовнішньої політики ЄС Жозеп Боррель на запитання, чому ЄС утримався від націлювання на російських олігархів, приймаючи санкції за жорстоке поводження з Навальним, хоча сам лідер російської опозиції закликав блок до цього: «Ми не можемо карати людей, які нам не подобаються. І коли ми маємо справу із санкціями у справі Навального, ми повинні санкціонувати людей, які безпосередньо пов’язані з його арештом, вироком, переслідуванням чи отруєнням. Якщо немає зв’язку, який ми можемо довести перед судом, ми не можемо ним користуватися. Мені шкода. Це також верховенство права».
Так само міг відповісти і виснажений юридичний консультант ЄС, який виступив після однієї з поразок проти друзів Януковича в суді у Люксембурзі... Тож, коли ЄС працює над посиленням санкцій проти Білорусі та, можливо, й Росії, не дивуйтеся відсутності амбіцій, оскільки до списку додається все більше і більше бідолашних «апаратчиків» обох режимів, тоді як їхні керівники продовжують насолоджуватися життям в найдорожчих частинах європейського континенту.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
