Фріланс як специфічний тип організації роботи існує вже не один рік, однак до сьогодні залишався поза увагою законодавців. Виходячи з опцій, передбачених чинним законодавством, фрілансери, в більшості випадків, діють в Україні як фізичні особи-підприємці (ФОП). Враховуючи саму сутність фрілансу (періодична робота, час виконання та обсяг якої неможливо спрогнозувати заздалегідь), трудові відносини між фрілансерами та замовниками їхніх робіт та послуг зазвичай не виникали, оскільки чинне трудове законодавство не передбачає відповідного способу організації трудових відносин. Отже, фрілансери, діючи самостійно як ФОП та укладаючи відповідні господарсько-правові договори, самостійно забезпечують себе роботою і несуть всі ризики, пов’язані зі здійсненням своєї діяльності.

У світлі існуючої законодавчої тенденції максимального «працевлаштування ФОПів», законодавець намагається створити можливості також і для працевлаштування фрілансерів. Для цього Кабмін розробив відповідний законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості», зареєстрований у Верховній Раді наприкінці 25 лютого під номером 5161, пише юрист Ольга Кирюша, інформує UAINFO.org.

Цей документ запроваджує новий тип трудового договору – трудовий договір із нефіксованим робочим часом. Він визначається як особливий вид трудового договору, умовами якого заздалегідь не встановлено конкретний час виконання роботи. А обов’язок працівника її виконувати виникає виключно у разі надання власником передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування роботодавцем того, що так робота буде надаватися ним постійно. Трудовий договір із нефіксованим робочим часом слід відрізняти від трудового договору з неповною зайнятістю (при якому робота надається роботодавцем та виконується працівником регулярно, однак працівник працює неповний робочий час) та трудового договору з ненормованим робочим часом (при якому робота надається роботодавцем та виконується працівником регулярно, при цьому працівник виконує роботу понад встановлену законом нормальну тривалість робочого часу, однак ця робота не вважається надурочною).

Читайте також: Уряд визначив сім ознак трудових відносин: що це означатиме для неоформлених працівників

Законопроект №5161 спрямований на врегулювання трудових відносин між роботодавцем та фрілансером, при яких заробітна плата виплачується працівникові за фактично відпрацьований час, однак в будь-якому випадку не менше, ніж за 32 години робочого часу протягом календарного місяця. Тобто не менше, ніж за повних 4 дні роботи.

Також, враховуючи неможливість спрогнозувати обсяг та час виконання роботи за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, законопроект передбачає, що вказаний трудовий договір повинен містити мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, від якої працівник має право відмовитися, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами інтервалів, в які від працівника можуть вимагати працювати. Крім того, працівник може й не відмовитися від такої роботи, тоді оплата роботи, виконаної поза межами вказаних інтервалів, оплачується в подвійному розмірі.

Для уникнення сумнівів, працівник, який працює на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом, має всі інші трудові права та обов’язки працівника за трудовим договором. А сам договір передбачає додаткові підстави для його розірвання.

Читайте також: Десять порад фрилансеру і не тільки

Отже, запроваджена законопроектом №5161 нова форма трудового договору, на перший погляд, виглядає досить зручною для фрілансера. Адже вона враховує специфіку фрілансу (непрогнозованість початку виконання роботи, обсягу та тривалості такої роботи) та надає фрілансерам всі права, обов’язки та пільги для працівника, в т.ч. право на відпустку та оплату тимчасової непрацездатності. А ось для роботодавця такий трудовий договір наразі не виглядає зручним. Зокрема, через наступне:

• необхідність чіткого та точного обліку відпрацьованого робочого часу працівника у табелі обліку робочого часу;
• необхідність оплати 4 днів роботи щомісяця незалежно від кількості відпрацьованого працівником часу;
• неможливість наполягати на виконанні працівником роботи, про яку роботодавець змушений був повідомити працівнику з порушенням встановленого трудовим договором мінімального строку.

З урахуванням вищевикладеного, зараз важко уявити мотиви, які можуть спонукати роботодавців до укладення трудових договорів з фрілансерами, послуги яких вони періодично успішно використовують на підставі господарсько-правових договорів з ФОП. Тому, законодавцю варто доповнити законопроект №5161 відповідними положеннями, які б заохочували роботодавців до укладення трудових договорів з фрілансерами, з якими вони зараз працюють як із ФОП. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube