У «регіоналів»закінчується хліб для народу, а головневидовище – ЄВРО2012 – яке мало стати взірцевимвтіленням дворічних розумових іорганізаторських здібностей різних уминулому маркшейдерів, автомеханіківта рубачів м’яса провалюється ще й достарту.

Чи дійсно це так і чипотребує ця недоторканність, за якоюначебто тільки й лізуть до парламенту450 потенційних злочинців, негайногоскасування?

Що залишиться в гарантіяхнезалежності законодавчої владипісля скасуваннядепутатського імунітету? За допомогоюякого інструментарію депутат будь якоїфракції зможе відстояти свою позиціюне за гроші, не за переляк, а за совістьі на користь своєму виборцю? Виборцю,що є єдиним – за Конституцією - джереломвлади в Україні і справедливо очікує,що обраний ним депутат має всі права ,повноваження і гарантії для відстоюванняйого особистих інтересів.

За нав’язуваннямсуспільству примітивного уявлення пропрописану Конституцією і законаминедоторканність депутатів, суддів іПрезидента як інституту з єдиною функцією- демонстрації ознак приналежності доякоїсь то «особливої касти», приховуєтьсяпрагнення вибудувати авторитарнийрежим, замаскований демократичнимививісками і декораціями.

З судовою владою режимуце вдалося без зайвого клопоту.Переформування Вищої ради юстиції впридаток Генеральної прокуратури іАдміністрації Президента фактичнопозбавило суддів недоторканності(незалежності), перетворивши цюнедоторканність в декларативнуконституційну «пустушку».

Відсутність депутатськоїнедоторканності остаточно перетворитьРаду із «законодавчого» органу вавтоматичний механізм, приймаючийзакони від януковичей і азарових, тобто,в орган «законоприймаючий».

На жаль, провладнимапологетам ліквідації депутатськоїнедоторканності вдалося прищепитибагатьом опозиційним політикам хибнийпогляд на необхідність загальногоскасування інституту недоторканностіяк зайвої забаганки в додаток допосвідчення, яким представник влади(законодавчої, судової чи сам Президент)відгороджується від народу. Уява проте, що арифметичним порядком -недоторканність Президента мінусдепутатська мінус суддівська - будутьдосягнуті всезагальні рівність ібратерство не відповідає чинній системівлади і рівню суспільних та економічнихвідносин.

Недоторканність, якодна з гарантій незалежності будь якоївлади в державному устрої демократичноїдержави належить до доволі непростогомеханізму стримувань і противаг,покликаного забезпечити загальнийрозвиток країни, економічне благополуччянаселення, безумовну реалізаціюгромадянами своїх прав і свобод.

Ступінь, межи, законодавчезабезпечення інституту недоторканностів сучасних державних системах різняться,іноді радикально, і залежить від багатьохчинників, присутніх в національнихспільнотах як в окремих галузях їхіснування так й у взаємодіях між ними.

Поспішне і вульгарневтручання в систему державного тасуспільного устрою є недопустимим. Крімтого, вважаю за необхідне нагадати, щоКонституція проголошує не тількипрезидентську, депутатську і суддівськунедоторканність.

Зокрема, недоторканністьзвичайною людини визнається статтею 3Основного Закону найвищою соціальноюцінністю і утвердження і забезпеченняцієї недоторканності, серед інших праві свобод, визначає головним обов'язкомдержави і додатково гарантується статтею29. Тому в першу чергу я пропоную всімрозділеним владам країни об’єднатисвої зусилля на неухильне забезпеченняцього конституційного правила,невідворотність відповідальності осіб,незалежно від посади, за порушення цієїнорми ( тим більше, що загальні принципицієї відповідальності прописані вКонституції для всіх «недоторканних»,включно з Президентом) а далі, в оновленомуоздоровленому суспільстві братися заінші проблеми з розумним і виваженимпідходом.

Юрій ГРИМЧАК

Партиярегионов? Нет, черносотенцы Малороссии

Азаровподтвердил, что Партия регионов – эточерносотенцы

«Введениедвуязычия - это преступление противнации» - Юлия Тимошенко

КОЛЕСНИЧЕНКОВАДИМ ВАСИЛЬЕВИЧ. ДОСЬЕ

КИВАЛОВСЕРГЕЙ ВАСИЛЬЕВИЧ. ДОСЬЕ