Найбільш тривожним аспектом дискусій про нову холодну війну є те, що вони породжують самовпевненість. Перша «холодна війна» завершилася мирним шляхом у 1991 році, коли Радянський Союз розпався. Протистояння США-СРСР передбачало, що одна сторона може перемогти, якщо система іншої вийде з ладу.

Зрештою, так і сталося. Але "холодна війна 2.0" загострює геополітичне суперництво між двома найвпливовішими державами світу без чіткого сценарію завершення, пише Financial Times, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.UA.

Цілком ймовірно, що «рішуча дипломатія», яку пообіцяв президент США Джо Байден, може спрацювати і щодо Китаю. Він ще не зміг забезпечити змістовний діалог із все більш агресивним Пекіном. Навпаки, Байден досягнув швидкого прогресу в коаліціях, які можуть ще більше насторожити «китайські військові інстинкти».  

Альянс AUKUS з Австралією та Великою Британією, а потім саміт QUAD з Австралією, Індією та Японією - відчутні наслідки зростаючого військового потенціалу Пекіна.

Читайте також: The Washington Post: Байден закріпив зовнішню політику Трампа

Позиція Байдена полягає в тому, щоб співпрацювати з Китаєм там, де цілі Америки та Пекіна збігаються - наприклад, боротьба з глобальним потеплінням та пандемією. Але ця стратегія також включає протистояння там, де погляди США та Китаю розходяться, наприклад, щодо прав людини, незалежності Тайваню, свободи судноплавства та технологічного суперництва. Найбільший акцент при цьому спрямований саме на конкуренцію.

Багато було сказано про віддалення Вашингтона від міжнародної політики. Насправді, зовнішньополітична еліта США роками розколюється навколо важкого вибору щодо «втручання» Америки у справи інших країн. Щодо Китаю, то політична еліта США, здебільшого, має спільні погляди.

Ще одна проблема - це алергія Америки на торговельні та інвестиційні угоди. Не випадково минулого тижня Китай подав заявку про приєднання до Угоди про Транстихоокеанське партнерство – фактично найбільшої у світі торговельної групи, майже одразу після того, як було оголошено про створення AUKUS. Навряд чи Китай приймуть до «клубу» найближчим часом, незважаючи на відсутність Америки. Потрібен лише голос одного з членів групи, щоб заблокувати вступ Китаю.

Економічна спроможність Пекіна карати або винагороджувати своїх сусідів більша, ніж у Америки, враховуючи величезний обсяг регіональної торгівлі з Китаєм. США могли б протистояти цьому, приєднавшись до Транстихоокеанського торговельного партнерства або відкривши переговори про стандарти даних та цифрові послуги. Це задовольнило б попит Азії на комерційну діяльність США. Однак Штати не дуже активно підтримують укладання торговельних угод.

Читайте також: Байден рассказал об ошибке США в Афганистане

Це ще один контраст із першою «холодною війною». Сучасна Америка не хоче брати на себе провідну роль у глобальній інтеграції, як це було в післявоєнні десятиліття. Той факт, що Вашингтон із задоволенням володіє силою Пентагону, але залишає свої комерційні інструменти на стороні, штовхає американсько-китайське суперництво в більш антагоністичному напрямку.

Незважаючи на всі наміри Пекіна у глобальному проекті «Один пояс, один шлях», ні Америка, ні її союзники не поспішають відповідати витратам, які Китай дає на інфраструктуру інших країн.

Крім того, не можна забувати про взаємозалежність економіки США та Китаю. СРСР та Америка діяли в окремих торговельних блоках. Сьогодні Вашингтону доведеться відокремитися від Китаю.

Попри всі заяви Байдена, США не готові йти на великі ризики у конфлікті з Китаєм. Наразі пріоритети Америки - внутрішні.

AUKUS прийшов у відповідь на запит Австралії, з ентузіазмом підтриманий Великою Британією після Brexit. Байден не збирався «кидати» Францію і, безперечно, спробує налагодити відносини з Парижем. Але це, врешті-решт, другорядні проблеми. Визначальним моментом глобального майбутнього стане траєкторія американсько-китайського суперництва.

Кілька промахів під час першої холодної війни навчили Америку, що потрібно «залізти в радянські голови і подивитися на світ з їх точки зору». У сучасних США таких знань про Китай менше. Зусилля щодо створення лінії зв’язку між Пекіном та Вашингтоном поки що не принесли результатів. Простір для помилок обмежений. Не можна виключати повноцінного зіткнення США з Китаєм. Воно може бути як випадковим, так і цілеспрямованим, резюмує видання.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube