Один з інструментів нагнітання тривожності та паніки серед українців – часті неправдиві повідомлення про мінування, які останнім часом набули системного характеру. В деяких випадках це призводить до тривалого блокування діяльності закладів освіти, охорони здоров’я, торговельних центрів, міського транспорту. Крім бюджетних витрат, пов’язаних із залученням спецтехніки, ситуація викликає соціальну напругу і завдає майнових збитків установам та організаціям, пише адвокат Денис Нєнов для УНІАН, інформує UAINFO.org.

Правоохоронці (Нацполіція та СБУ), органи Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та підрозділи  оперативно-рятувальної служби цивільного захисту не можуть не реагувати на звернення про мінування. І ніхто з посадових осіб не бажає брати на себе відповідальність за ігнорування таких повідомлень, навіть якщо є підстави вважати їх чиєюсь забавкою. Просто якщо звернення не підтверджується, поліція відкриває кримінальне провадження за статтею 259 Кримінального кодексу України (КК України) за фактом завідомо "неправдивого повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності".

Попри те, що повідомлення про "мінування" не є безумовною підставою для евакуації людей, таке рішення ухвалюється незалежно від рівня загрози. Як правило, на основі фактичної обстановки. Тому відпрацювання "мінувань" зазвичай супроводжується евакуацією.

Читайте також: У Харкові повідомили про замінування семи лікарень і супермаркету

Якщо проаналізувати вироки за ст. 259 КК України, які є у Єдиному державному реєстрі судових рішень, і повідомлення у ЗМІ про затримання, то осіб, які вчиняють такі злочини, можна поділити на наступні категорії:

1) люди з психічними розладами;

2) люди, які вчиняють злочини "для розваги", часто через зловживання алкоголем (або ж неповнолітні);

3) люди, які мають нестабільний психологічний стан (мова йде не про психічні розлади, а певні емоційні стани, пов’язані з обставинами особистого життя - розлучення, проблеми на роботі тощо);

4) неповнолітні або студенти, які прагнуть зірвати заняття/іспити. 

У переважній більшості таких випадків злочини розкриваються завдяки тому, що зловмисник після повідомлення про "мінування" з мобільного телефона, продовжує ним користуватися.

Та, на жаль, автори великої кількості фейкових повідомлень залишаються невстановленими. Це пов’язано з використанням ними анонімних електронних поштових скриньок та інших засобів зв'язку, коли досить складно довести відношення конкретної особи до засобу комунікації. Для розкриття цієї категорії недостовірних звернень потрібно активно залучати кіберполіцію. Але через обмеженість правоохоронного ресурсу, завантаженість спеціалістів у сфері кіберзлочинності і складність розслідування, більшість таких злочинів залишаються нерозкритими.

Крім того, за даними правоохоронців, більшість псевдоповідомлень про мінування надходять із тимчасово непідконтрольних територій або й безпосередньо з Російської Федерації.

Читайте також: "Мінера" станції метро "Гідропарк" засудили до 6 років в'язниці

Парламент вже тричі посилював кримінальну відповідальність за неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян – у 2002, 2012 і 2021 році.

У 2012 році, замість альтернативних основних покарань у виді штрафу, арешту або обмеження волі, встановили покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 6 років (ч. 1 ст. 259 КК України); строки покарання у виді позбавлення волі у ч. 2 ст. 259 КК України були змінені з "від 2 до 7 років" на "від 4 до 8 років". У порівнянні з іншими злочинами, які передбачені у ст. 259 КК України, покарання є досить суворими. Вказані строки покарання діють і зараз.

Люди, засуджені за подібні злочини вперше, як правило, отримують "умовне" покарання і на цьому їх відповідальність закінчується. Однак ані прокурори, ані держоргани, які понесли витрати, ані підприємства, установи, організації або фізичні особи, яким заподіяно майнову або моральну шкоду, як можна побачити в ЄРДР, не подають цивільних позовів про відшкодування.

Запровадження практики стягнення збитків з винного або його законних представників (у разі вчинення злочину неповнолітнім) могло б дисциплінувати інших та попередити можливість рецидиву - досить часто такі злочини вчиняються потворно. 

Крім того, важливо активно поширювати інформацію у ЗМІ про кожний випадок засудження особи за неправдиве повідомлення.

Також не слід забувати, що законних представників неповнолітніх злочинців можуть притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей. За це порушення можуть накласти штраф від 850 до 1700 грн. Якщо ж неповнолітній у віці до 16 років повідомить про "мінування", то батьків або опікунів можуть оштрафувати на суму від 1700 до 5100 грн.

Очевидно, що розміри штрафів за такі порушення є незначними і їх треба значно підвищити.

Однак, як показує статистика кримінальних проваджень, саме по собі встановлення більш суворих покарань не призводить до зменшення кількості повідомлень про "мінування". Ця проблема є комплексною.