Найвідомішій поетесі та письменниці сучасності Ліні Костенко 19 березня виповнилося 92 роки. Вона – безкомпромісна й горда поетеса епохи. Її твори увійшли до навчальних програм, стали класикою та символом української літератури, які знає кожен з нас.

Видатна письменниця завжди принципова та вимоглива до влади. У своїй творчості часто різка й гостра з неабияким почуттям гумору, повідомляє UAINFO.org з посиланням на Оbozrevatel.

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 15 років майбутня поетеса вже читала Дідро, Платона й Аристотеля та писала власні вірші.

Справжню славу Костенко отримала після виходу історичного роману у віршах "Маруся Чурай". За цей твір і збірник "Неповторність" письменницю нагородили Шевченківською премією.

Письменниця була двічі одружена. Перший чоловік – Єжи-Ян Пахльовський, став батьком доньки Оксани. Шлюб тривав недовго, бо пара не зійшлась характерами.

Дмитро Павличко згадує, що 20-річна Ліна Костенко була дуже екстравагантною й палила цигарки. В той час багато людей говорили, що її шанувальником був український поет Василь Симоненко.

Другий раз Костенко вийшла заміж за директора Кіностудії імені Довженка Василя Цвіркунова, в них народився син Василь. Пара прожила разом 25 років, аж до смерті чоловіка.

Читайте також: Українська піаністка зіграла на роялі у своєму зруйнованому окупантами будинку в Білій Церкві. ВІДЕО

Дочка Оксана Пахльовська також письменниця і викладає у Римському університеті "Ля Сап’єнца". Онука Ліни Василівни – Ярослава Барб’єрі навчалась на факультеті філософії у цьому ж університеті. Син письменниці мешкає в США з сім'єю і працює програмістом.

Ліна Костенко відмовилась від звання Героя України, яке їй хотів вручити Президент Віктор Ющенко. Її цитата після цієї події: "Політичної біжутерії не ношу" – стала афоризмом.

У грудні 2010 року світ побачив єдиний прозовий роман Ліни Костенко "Записки українського самашедшого". Він одразу ж став бестселером.

Ліна Василівна пережила Голодомор, Другу світову війну, сталінські репресії. У 2015 році вона допомагала людям в зоні АТО. А в цьому році вона разом з нами переживає війну з Росією - страшну, криваву та безглузду. УНІАН зібрав найкращі вірші та цитати письменниці на тему війни.

Вірші Ліни Костенко про війну

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

***

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

***

Розп’ято нас між заходом і сходом.

Що не орел — печінку нам довбе.

Зласкався, доле, над моїм народом,

щоб він не дався знівечить себе!

***

Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій сипкій од вибухів стіні,

коли згубило зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.

Горіла хата. Ніч здавалась днем.

І захлиналась наша переправа

через Дніпро – водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.

Хрестилась баба, і кінчався хліб.

Двигтів отой вузесенький окопчик,

де дві сім’ї тулились кілька діб.

О перший біль тих не дитячих вражень,

який він слід на серці залиша!

Як невимовне віршами не скажеш,

чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –

кривавий світ, обвуглена зоря! –

а я писала мало не осколком

великі букви, щойно з букваря, –

той перший віршик, притулившись скраю,

щоб присвітила поночі війна.

Який він був, я вже не пам’ятаю.

Снаряд упав – осипалась стіна.

***

Це ж треба мати сатанинський намір,

чаїть в собі невиліковний сказ,

щоб тяжко так знущатися над нами,

та ще й у всьому звинувачувати нас!"

***

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

***

І щось в мені таке велить

збіліти в гнів до сотого коліна!

І щось в мені таке болить,

що це і є, напевно, Україна.

Цитати Ліни Костенко про війну

• Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

• А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

• Я взагалі думаю, що й державу свою цей народ не може й досі побудувати, бо пережив велике історичне приниження.

• У нас же так, якщо говориш українською, то вже й націоналіст.

• Лінію оборони тримають живі.

• Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші.

• Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.

• Доля не усміхається рабам.

• У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.

• Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.

• Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені.

• Бо хто, як я, намучивсь на війні, тому життя підскочило в ціні.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube