"Такого ніхто в світі не робив". Як ЗСУ вдалося знищити корабель РФ біля Бердянська
Знищення російського корабля в порту Бердянська, 24 березня 2022 року
В Україні вже понад місяць триває війна. Росія після повномасштабного вторгнення продовжує обстріли, Україна продовжує оборонятися і нищити російських сили, наголошують у Генштабі. ЗСУ повідомили 24 березня про одну з успішних (для багатьох несподіваних) операцій українських військ – знищення російського десантного корабля в порту Бердянська, що зараз перебуває під контролем окупаційних сил. Про успіхи ЗСУ та поразки Росії, до чого готуватися Україні у війні з РФ?
Про це журналісти проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» поспілкувалися з керівником військових програм українського Центру глобалістики «Стратегія ХХI» Павлом Лакійчуком, інформує UAINFO.org.
– На вашу думку, те що сталося у порту Бердянська з російським кораблем, як це вплине загалом на перебіг бойових дій на Азовському морі та в Приазовському регіоні?
– Я хочу уточнити, що знищили ми не один корабель. Вранці (24 березня) внаслідок удару двома «Точками» в Бердянськ був знищений ВДК «Орськ» і аналогічний ВДК «Саратов» був підтоплений на глибині п’ять метрів, то треба розуміти, що осадка в цього судна 4,5 метри. Фактично ми один корабель знищили, один підтопили. А два менших – «Новочеркаськ» і «Цезарь Куніков» – встигли втекти, але з пошкодженнями і втратами в особовому складі.
– А як російські війська використовували ці десантні кораблі та що вони робили в порту Бердянська?
– «Лісовози» – це великі десантні кораблі Чорноморського флоту, які використовувались переважно для перевезення особового складу, техніки і вантажів до району бойових дій. Вони то до Сирії возили, а тепер повезли в Маріуполь і в єдиний порт – Бердянськ. 775-го проєкту оці «Цезарь Куніков», «Новочеркаськ» – більше вони застосовуються для бойового використання, для висадки на необладнане узбережжя. Фактично за «Орськом» і «Саратовим» давно вже плакали бички, тому що вони своє заслужили ще в Сирії. Зараз ці кораблі здійснювали поставку військових і десантників, морпіхів під Маріуполь. І треба зрозуміти, що на одному «лісовозі» поміщається, якщо автотехніки – то 40-45 штук в 4 твіндеках, знизу 2 десантних кубрики на 200-300 десантників. Це крім екіпажу. Тобто, от вам два кораблі, ви можете уявити, наскільки менше орків потраплять під Маріуполь і зможуть менше кошмарити наше місто.
– Чому, на вашу думку, російські військові застосовували ці десантні кораблі для перекидання збройних сил і техніки у Бердянськ, далі – до Маріуполя, а не використовували сухопутний шлях?
– Ну, по-перше, сухопутний шлях – він занадто навантажений у них і в той, і в інший бік. Дуже складно використовувати кримські траси. По-друге, в принципі, для флоту зручніше і для збройних сил. Вони вважають Азовське море повністю своїм, безпечним. Вони завчасно вивели цивільні судна після захоплення Бердянського порту, щоб саме через Бердянський порт здійснювати логістику сил, які діяли б на Маріупольському напрямку. Через те, що росіяни звикли воювати в Сирії проти фактично беззбройних людей, вони звикли, що 15 кілометрів до лінії фронту – це вже глибоко. От за це і поплатилися. У них на кораблях були і засоби протиповітряної оборони, а наші хлопці їх трохи навчили, як жити треба.
– Тобто, чи можна говорити, що вони почувалися «як вдома», тому протиповітряна оборона була в них не напоготові?
– Безумовно, вони не здійснили будь-яких дій з протиракетної оборони. Тут дві умови, по-перше – це талант наших військових, ви подивіться, наші дії берегової охорони проти російських кораблів після війни увійдуть у всі підручники. Перше у світі знищення реактивною системою залпового вогню корабля в морі. Це було знищення корабля «Василь Биков». Знищення з протитанкового ракетного комплексу ударного катера. Знищення великих морських цілей балістичною ракетою, яка не призначена для нанесення ударів по морських цілях. Це неймовірно, і взагалі удари ракетною зброєю неповітряного базування по кораблях ефективні – це дуже рідкісний випадок. А знищення балістичною, тактичною ракетою – це взагалі вперше, і росіяни навіть до цього не готувалися. Українці, між іншим, ці «Точки-У» збивають з ПЗРК «Ігла».
– 23 березня з’явилась така інформація від міського голови Мелітополя Івана Федорова: «Окупанти будують свою військову базу на території авіамістечка у нашому місті. З неї вони випускають ракети по інших містах України, і ці ракетні установки будуть знищуватись. Тому мирні мешканці Мелітополя є живим щитом російських військових». На вашу думку, навіщо ще одна, можливо, тимчасова база російських військових у захопленому ними Мелітополі? В них вже є окупований Крим із ракетними базами…
– Ну, пояснювати тут нескладно. В принципі Чорнобаївка в них вже є, вже 9 разів її уже шорхали. 8 разів з половиною, один раз вони самі себе там жахнули. Вже якось їм незручно в Чорнобаївці, вони вирішили перенести її трохи далі, на Мелітополь. Ну буде у них Чорнобаївка, серія друга.
– 22 березня з'явилася інформація про запуск ракет з акваторії моря біля Севастополя – морського базування ракет, а також з наземних «Бастіонів». Цими ракетами були завдані удари по об'єктах в різних регіонах України. Чи є зараз в українських військових можливість ефективно боротися з тими ракетними обстрілами? Чи може, запровадити таку безпольотну зону над Україною тими силами, що є в наявності, щоб ракетами з Чорного моря не обстрілювалася територія України?
– Ситуація, значить, така. «Бастіонами» вони жухали з мису Тарханкут. Хоч це дуже великий радіус дії ракети, вони вже не використовують «Калібри», а вимушені застосовувати більш важку зброю. Із акваторії, напевно, усі бачили це відео, це або фрегати, або оці малі ракетні кораблі нові, як «Василь Биков», здійснювали залп по Україні. Дійсно, ще ракетної зброї у них багато. Не так багато, як би їм хотілось, але більше, ніж хотілось би нам. Що тут можна сказати? Позитив – те, що вона у них, як правило, сира. І, як свідчить статистика американська, вони фіксують пуски цих ракет, і наша, ми фіксуємо їх прильоти, грубо кажучи, то 40% цих ракет – вони летять в молоко. Тобто, невідомо, куди, і невідомо, де падають, а не туди, куди вони цілять.
– Це ті самі ракети, які вони називають ракетами «високої точності»?
– Високої точності, слабкого ураження. Вони, тобто, не долітають, падають. Україна велика, падають десь у полях. Ще 30% збивають наші засоби ППО. Це – і авіаційні засоби, наші льотчики навчились їх збивати. Збивають і ЗРК досить ефективно. Але 30% ракет все одно влучає у свої цілі. Ця російська високоточна зброя – не така високоточна, як вони кажуть, і не завжди вона потрапляє туди, куди вони цілили. Але нам від того не легше, і, на жаль, удари будуть тривати. Зараз застосовують кораблі не тільки з Криму, а із Каспійської флотилії. Слава Богу, частина тих кораблів, які перебувають в Середземному морі, не можуть застосувати свою зброю. Туреччина їх заблокувала. І застосування зброї через території держав НАТО буде фактично нападом на НАТО. Але ще, на жаль, ракети є, вони також застосовують ракети повітряного базування якісь, і дуже дорогі, і застарілі – це з Енгельсу Саратовської області бомбардувальники вилітають, здійснюють пуск над Чорним морем. Вони поза зоною дії нашої ППО, а з Росії ми не можемо збити. На жаль, росіяни взяли стратегію саме залякування нас ударами, і з цим не можна нічого зробити.
– Якщо чи коли надійде зброя протиповітряної оборони, про яку йдеться, чи є можливість ефективно побудувати захист? Щоб не 30%, а жодна ракета не могла потрапити до будь-якої цілі в Україні?
– Чесно кажучи, це найскладніший вид протиповітряної оборони. І 100% оборони не дає навіть «Залізний купол» ізраїльський, який вважають найбільш інтегрованою системою протиракетної оборони. Незважаючи на те, який у нас буде комплект ППО, якась частина ракет буде уражати свої цілі. Проте чим більше засобів ППО, тим менше падає ракет. Це теж важливо – падає одна ракета чи 100 на наші міста. В порівнянні: за 5 років агресії в Сирії росіяни пустили 100 ракет, за цей місяць по нас – 1200.
– Чи дійсно в Росії є ще багато ракет, чи її ресурси певно обмежені?
– Ну, ми не перший рік живемо поруч із росіянами. Нових ракет у них все менше, вони використовують застарілі типи ракет. Чим більше у них ракет зірветься в пускових установках – тим краще.
– Якщо повернутися до загальної картини бойових дій, вже місяць триває війна. Як ви оцінюєте цей місяць бойових дій?
– Ну, оцінюю, як усі. Бліцкригу, який обіцяли нам росіяни і білоруси, не було. Західні експерти також чекали від 3 до 5 днів – теж цього не відбулося. Ми тримаємось вже місяць. Чим довше ми тримаємось, тим по-іншому дивляться на нас наші партнери і тим більше вони готові надати нам підтримку. І не тільки військову, а і політичну, і економічну. Треба триматися – буде важко.
– Було багато прогнозів, якою може бути війна на території сучасної Європи. Більшість думала, що світ може вирішити питання цивілізовано, але так не сталося. Чи можна говорити, що ця війна стала особливою, чи вона йде за передбаченнями військових експертів? Щодо застосування озброєння – чи бачите щось нове?
– Нового я нічого не побачив. Навпаки – більшість західних експертів очікували більшого від російських сил. Вони були розрекламовані як друга армія світу. Очікували від них більш технологічної війни. А побачили війну десь 4-го покоління. І плюс – це доведеться ще переосмислювати західним аналітикам, вивчати військовим державам Заходу. Переосмислювати роль Росії, думаю вона зміниться суттєво. А нам зараз не до теоретичного аналізу, нам треба захищатися. Використовувати усі їхні слабкі сторони і нейтралізовувати усі їхні переваги.
– Тобто російська армія виявилась не такою, як вона була розрекламована, а якою вона виявилася насправді?
– Ну, по-перше, людський фактор, підготовка особового складу і його мотивація дуже низька. За виключенням певних елітних частин, яким ми теж добряче насипали. По-друге, система управління відстала явно на одне-два покоління. В порівнянні: те, що ми спостерігали у наших західних партнерів, це мережево-центрична система. Росіяни до цього не дотягують. У них відсутня координація дій не тільки міжвидова, а і внутрішньовидова. І зв'язок і управління військами – їхня слабка сторона.
Масштабна війна Росії проти України триває 30-й день. Росія називає це «спеціальною військовою операцією з демілітаризації та денацифікації України». І хоча Україна та Захід заявляють про суттєві втрати РФ у війні проти України, Росія називає значно менші цифри. Cвої дані Міноборони Росії оприлюднило один раз, 2 березня, визнавши втрату 498 солдатів.
Незалежного підтвердження даних про втрати армії РФ в Україні наразі немає.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки