Битва за Київ виявилася вирішальною в українській війні, яку Росія розпочала вторгненням 24 лютого 2022 року. Для Росії напад на Київ став катастрофічним військовим провалом, а для України — непоборною перемогою. Битва завершилася 31 березня повним відступом російської армії. Зробимо її підсумок.

Томі АХОНЕН, колишній топ-менеджер Nokia, аналітик, автор книг

Переклад: Дмитро ІВАХНЕНКО, для «Главкома», інформує UAINFO.org.

Завдяки соцмережам ми маємо унікальну здатність реконструювати історію майже в реальному часі, знати точно, що сталося і коли. І розбиратися з брехнею, пропагандою та «туманом війни». Не поки це відбувається, але невдовзі після цього. Спробуємо це зробити.

Під час битви ми не можемо знати, які саме з дописів у соціальних мережах є точними, навіть за найкращих чесних зусиль авторів цих дописів (оскільки це могло бути непорозумінням або навмисною військовою диверсією, спрямованою на привернення уваги). Але після…

Але після бою ми бачимо, що насправді сталося, хто переміг, хто програв. Де велася битва. І ми можемо досить добре сказати, які частини оригінальних публікацій були точними – а потім зібрати найкращу справжню історію того, що сталося

Це значно краще, ніж читати чи переглядати найкращі джерела новин, тому що вони завжди піддавалися тим самим помилкам поточного аналізу. Ми не знали загальної картини та повної історії. Тепер ми знаємо. Дозвольте мені розповісти вам цю історію.

Заголовок статті Керол Лендрі у виданні Нью-Йорк Таймс від 25 лютого — «Чи Київ впаде?», «Українці ведуть битву на захист своєї столиці проти переважаючих російських військ»

Зараз ми знаємо, що так, у Путіна був чотиригодинний план, щоб виграти війну в Україні, а його «План Б» був триденним планом перемогти Київ, якщо перший план якимось чином провалиться. Він розгорнув обидва ці плани, спрямувавши масовану військову силу проти Києва. Тепер ми знаємо, як саме.

Путін планував поставити Київ на коліна за кілька годин, але щось пішло не так…

Чотиригодинний план

Так. Був план розгромити Україну за «чотири години». Це могло б спрацювати. Росія (Радянський Союз) здійснила такий план в Угорщині 1956 року, Чехословаччині (1968) та Афганістані (1979). Захопіть столицю, заволодійте телерадіостанціями та оголосіть по телебаченню, що ви виграли.

Російські «визвольні» операції залишили трагічні сторінки в історії багатьох країн

План Путіна розгромити Україну за чотири години передбачав десантування 1 тис. осіб, які захопили б аеропорт Антонова в Гостомелі, потім транспортні літаки Іл-76 висадили б 7 тис. осіб та бронетехніку, щоб заволодіти Офісом президента (та телеканалами) у Києві.

Взяття Києва. Маршрут висадки російських десантників

Цей сміливий план розгромити Україну за чотири години міг би спрацювати. Росія робила це раніше, коли скидала уряди. Близько 30 транспортних вертольотів Mi-17 та вертольоти супроводу на світанку 24 лютого атакували аеропорт «Антонов».

Битва за аеропорт «Антонов»

Першим боєм Української війни та першим боєм в битві за Київ був бій під аеропортом “Антонов”, 24-25 лютого 2022 року. Перші штурмові сили прилетіли на світанку, приблизно 30 вертольотів Мі-17 та їх ударні вертольоти.

У складі цих штурмових сил були десантні війська 11-ї або 35-ї гвардійської десантно-штурмової бригади. Деякі їхні вертольоти були збиті. Решта сил, близько 1000 осіб з елітних десантних підрозділів, зіткнулися з Третім українським полком спеціального призначення, який був готовий до захисту.

Поки тривав цей бій за аеропорт, головні десантні сили (ще 7 тис. осіб та їхня бронетехніка) прилетіли на гігантських транспортних літаках Іл-76. Вони намагалися приземлитися. Україна збила два Іл-76. Посадка була скасована.

Реактивні літаки Іл-76 були перенаправлені на найближчий підконтрольний Росії аеродром, який знаходився на білоруському боці кордону, у місті Гомель. Тим часом оборона Києва направила Четверту бригаду швидкого реагування на підкріплення захисників, які повернули собі аеропорт.

Аеропорт «Антонов», який недовго перебував у руках Росії вранці 24 лютого, знову був під контролем України до полудня 24 лютого. Вони знали, що з Білорусі на південь йде велика армія сухопутного вторгнення, і стали знищувати злітно-посадкові смуги цього аеропорту.

Російські десантники атакували аеропорт «Антоно» масованим вертолітним штурмом силами 200 вертольотів і близько 5000 осіб, знову захопивши аеропорт 25 лютого. Але українські захисники запобігли їх прориву, оточивши аеропорт.

Головна армія, що наступала на Київ, 35-ша загальновійськова армія, прийшла суходолом з танками та бронемашинами. Вона прорвалася через периметр аеропорту «Антонов», і вдень 25 лютого аеропорт опинився у російських руках. Але він тепер був непридатним до використання, тож це була Піррова перемога.

Якщо ви пам’ятаєте, у перші дні була істерика: «Київ може впасти», «президента Зеленського можуть захопити чи вбити», а західні союзники благали Зеленського втекти з Києва. Все це було реальністю, і загроза була реальною. Росіяни справді спробували здійснити повітряний наступ на Київ. Але Україна перемогла.

Президент України не погодився на пропозицію союзників евакуювати його з Києва у безпечне місце

За планом «А» Путіна, Україна мала бути розгромлена за чотири години. Він розпочав масований повітряний штурм силами тисяч елітних десантників, з бронетранспортерами, десятками гелікоптерів і десятками гігантських вантажних літаків і дійсно захопив аеропорт, придатний для цієї місії. Та план «А» провалився.

\

Тисячі десантників Путіна виявилися не здатними реалізувати план стрімкого захоплення Києва

План «Б» – оточити Київ

Поки діяв План А, Росія також підготувалася до Плану «Б», на всяк випадок.

Того ж ранку, 24 лютого, вони розпочали всеохопний штурм Києва, щоб заволодіти столицею силою. І цей план був створений за зразком штурму Грозного під час Чеченської війни.

У першій війні Путіна (коли він був прем'єр-міністром), а саме у Другій чеченській війні 1999-2000 рр., Путін оточив столицю Чечні Грозний (450 тис. жителів). Навколо Грозного облаштували мінне поле. Бомбардували місто щодня і щоночі, аж поки буквально кожна будівля не була зруйнована.

Точно такий план, як у Грозному, використовується Путіним сьогодні в Україні, в облозі Маріуполя (450 тис. жителів). Щоб зрозуміти план «Б» для Києва, подивіться на Маріуполь. Це був путінський «План Б» для Києва (з населенням у 3 млн). Не вдертися до Києва, а оточити його, а потім бомбардувати до руїн.

План бою для заволодіння Києвом передбачав відрядити російську 35-шу загальновійськову армію з Білорусі до проміжного міста під Києвом (а саме Гостомеля неподалік від Ірпеня) на перший день. Потім дозаправитись. Потім оточити Київ на другий день. Та почати руйнування Києва на третій день.

Зауважте, росіяни не очікували, що Київ капітулює через три дні, а лише що, згідно з цим планом, вони оточать Київ за три дні, — по суті гарантуючи, що Київ буде остаточно знищений Росією (через строк від шести місяців до двох років) або ж він здасться.

Але для здійснення плану битви за Київ не вистачало одного важливого складника — дозаправляння танків, бронетехніки та самохідної артилерії. Відстань від кордону з Білоруссю до Києва потребувала саме тієї максимальної кількості палива, якою вони наповнили баки. Далі потрібна була заправка.

Якби ця 35-та загальновійськова армія (яка, за підрахунками автора, становила приблизно 70 тис. осіб, 7 тис. бронемашин, у тому числі 2,1 тис. танків), була через день заправлена паливом, то вона мала б достатньо сил, щоб завершити оточення Києва на другий день, та розпочати блокаду Києва з 26 лютого.

Частина 1 цього плану спрацювала саме так, як було заплановано. 24 лютого танки перетнули кордон України. До 25 лютого вони дійшли до Гостомеля, за 20 км від Києва. Але в них закінчилося паливо. Вони прибули до зони своєї заправки…

Обіцяне паливо ще не прийшло. Тож вони чекали. Вони викликали колону, де було це дорогоцінне паливо, і з’ясували, що бензовозам лишилось їхати менше ніж годину. Тож вони чекали. Подзвонили через годину. Затримка. Через чотири години. Все ще затримуються.

У якийсь момент командувач 35-ї загальновійськової армії вирішив відкласти дозаправляння на наступний день, і сказав своїм військам виспатися. Він задзвонив своїм бензовозам. Вони все ще затримувалися, на відстані всього години їзди, зустрічаючи місцевий опір, адже дорога вузька.

70 тис. осіб і 7 тис. бронемашин вдерлися з білоруського кордону, подолали 70 миль (115 км) і досягли своєї мети в перший день за графіком. Якби в них було паливо, ця армія оточила б Київ на другий день. Що ж запобігло цьому. Пробка конвою довжиною у 40 миль (64 кілометри).

Бій 40-мильного конвою

Якби Росія 25 лютого зрозуміла, що цей конвой з потрібним їм паливом ніколи не прибуде, вони замовили б заміну колони та отримали б усе паливо (і їжу та боєприпаси) не пізніше 28 лютого. Україна їх обдурила.

Щодо тієї пробки, яка стане відома як «40-мильний конвой», українським захисникам Києва вдалося пограти в «кішки-мишки» з легковірними російськими командирами, аби вони два тижні вірили, що цей конвой дійде до голодних військ і танків. Це врятувало Київ.

Ця пробка з путінської техніки увійде в історію цієї війни як «40-мильний конвой»

Тепер ми знаємо, що початкові затримки 40-мильної колони були здійснені спеціалізованим лісовим бойовим підрозділом лише з 30 спецпризначенців на чолі з українським полковником Ярославом Гончаром. Вони використовували квадроцикли, щоб швидко пересуватися в болотистому лісі. Вони мали прилади нічного бачення та дрони.

Український підрозділ зробив те, що потрібно в будь-якому бою з конвоєм, — вони вивели з ладу (або знищили) перші три машини у вузькій точці дороги. Це перекрило прохід вперед. Потім налітали на конвой, оскільки він став довшим і більш закоркованим. Швидкі ударні атаки.

У якийсь момент принаймні один міст, а можливо, кілька, були зруйновані, що не дозволило надзвичайно важким вантажівкам проїхати через невеличкі водні перешкоди.

Отже, росіяни мали привезти мостове спорядження, а це знову затримка, затримка, затримка…

У пробці конвою, який продовжував зростати аж до 40 миль (64 км), зрештою на вузькій дорозі застрягло близько 1400 вантажівок із постачанням. У них була невелика охорона — близько 2 тис. російських солдатів. І вони так і не змогли прорватися крізь перешкоди, створені українцями.

Російське командування приблизно до 11 березня не розуміло, як Україна грає з ними. Тоді Росія відправила кілька менших замінних конвоїв іншими шляхами, і вони досягли російської 35-ї загальновійськової армії приблизно 14 березня. Ця затримка врятувала Київ.

Заступник командувача 41-ї армії Росії Андрій Суховецький знищений в Україні

Ірпінська битва

Поки бронетехніка була без палива і не могла маневрувати, 35-ша загальновійськова армія не сиділа склавши руки. Їм в будь-якому випадку потрібно було підійти ближче з запланованого оточення, щоб отримати гарні артилерійські позиції для обстрілу Києва.

Отже, всього за кілька миль від Гостомеля в бік Києва знаходиться наступне місто на околиці Києва під назвою Ірпінь (30 тис. населення). Битва за Ірпінь виявилася переломною в битві за Київ. Вона тривала один місяць.

Російська 35-ша загальновійськова армія 25 лютого підійшла до краю Ірпеня. Штурм Ірпеня розпочався 27 лютого. Українці були готові та рішучі там триматися. Це було випробування нестримної сили. Один місяць боїв.

Ірпінь знаходиться за 11 миль (17 км) від Києва. Росія так і не заволоділа цим плацдармом. Ось так близько підійшла до Києва масована армія вторгнення Росії. 11 миль. Ось де Україна розвернула їх. 28 березня українці вигнали всіх росіян й звільнили Ірпінь.

Облога Києва

План триденної війни з розгрому України передбачав оточення Києва. Перший день цього плану оточення пройшов точно за планом і графіком. Та на другий день не надійшло необхідне для просування вперед паливо. Тож російським бронемашинам довелося чекати.

Могутня 35-ша загальновійськова армія Росії з близько 70 тис. осіб, 7 тис. бронемашин, які подолали 70 миль (115 км) за 24 години, легко утворила б дві клешні протягом наступних 24 годин, щоб оточити Київ. Кожна така клешня була б довжиною лише 20 миль (32 км).

План «Б» передбачав повну облогу Києва

Але як тільки українці дізналися, де перебувають росіяни, і побачили таку от силу на супутникових фотографіях та відео з дронів, вони побудували необхідну оборону, щоб перешкодити цим силам оточити Київ. З Гостомеля було лише два напрямки.

Українці знали, що на захід від Гостомеля – Дніпро. Останнє місто перед річкою – Вишгород. А наступним містом на схід є Макарів. Тож українці знали, куди підуть російські війська, коли їх дозаправлять.

Українці побачили на супутникових знімках, що росіяни нарешті розгадали їх гру в кішки-мишки з 40-мильним конвоєм, та що Росія нарешті відправила замінні конвої іншими маршрутами. Україна їх теж обстрілювала, але більшість з них таки пройшли.

До 16 березня росіяни нарешті змогли заправити свою бронетехніку, яка застрягла в Гостомелі. А те, що залишилося від 70 тис. осіб після трьох тижнів боїв, могло нарешті почати тотальне оточення Києва. Та воно обернеться для них повною катастрофою.

На захід від Гостомеля українці підготували міську бойову оборону в передмісті Вишгорода, який став тепер так само добре захищеним, як Ірпінь. Росіяни так і не закріпилися у Вишгороді. Вони надто довго чекали. Але вони також рушили й на схід від Гостомеля.

Оскільки Україна знала, що шлях на Захід непрохідний, і ця 35-ша загальновійськова армія буде змушена йти на схід, щоб оточити Київ, то вони чекали в засідці біля міста Макарів.

Битва в Ірпені проходила місяць у міських сутичках, — а бронетанкові частини російської 35-ї загальновійськової армії зіткнулися з українськими бронетанковими та протитанковими підрозділами в засідці під Макаровом, і ці бої тривали лише два дні. Макарів був звільнений 22 березня.

У битві під Макаровом Україна змогла вразити командний пункт загальної 35-ї загальновійськової армії, згідно з повідомленнями, поранивши командувача Північної армії вторгнення (він зазначався раніше як один із вбитих генералів, але схоже, живий).

Зі знищенням бронетехніки під Макаровом і знищенням в міській бойовій м’ясорубці значної частини піхоти, яка намагалася просунутися до Ірпеня, 35-а загальновійськова армія, ймовірно, втратила половину (загиблих або поранених). І штурм Києва провалився.

Залишки російської 35-ї загальновійськової армії 31 березня відступили з України, назад до Білорусі.

Ті, кому вдалося втекти, зробили це. Вийшло щонайменше 700 автомобілів, десь 10 тис. осіб, частково – поранені.

В битві за Київ перемогла Україна.

Путін відправив десантно-штурмову армію розміром з одну дивізію, 8 тис. осіб, щоб захопити аеропорт (вертолітним штурмом), а потім прилетіти дивізією на вантажних літаках, взяти Офіс президента і транслювати українською мовою на ТБ, що Україна здалася.

Запасним планом Путіна, якщо чотирьохгодинна війна не вдасться, була триденна війна за оточення Києва. Після того, як повітряний штурм було відбито хоробрим опором України в аеропорту «Антонов» в Гостомелі, масивна російська армія підійшла до околиці Києва, щоб взяти його в облогу.

З 25 лютого російська армія була біля воріт Києва, але українці перетворили величезну армію на паперового тигра й так принизили росіян, що вони розвернулися і побігли назад до Білорусі 31 березня.

Битва за Київ – це величезна перемога України.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube