MENU

Антон Сененко: Наша найбільша і найважча війна ще попереду

1426 0

Антон Сененко: Наша найбільша і найважча війна ще попереду

Наша найбільша і найважча війна ще попереду. Війна за розуми. Війна за чесні суди. За якісні медіа.

Таку думку на власній сторінці у Facebook висловив волонтер Антон Сененко, інформує UAINFO.org.

- Антон, а говорят, что вы в Ирпене были. А скажите, вот правду говорят о том, что там делали русские?

- Був. Що саме вас цікавить? Яку саме правду?

- Ну, что людей убивали. В Ирпене и Буче. Просто понимаете, говорят, что не все понятно. Что могла быть инсценировка. Даже американские специалисты так говорят.

Я дивився на неї - пані поважного віку, з вищою освітою, я добре її знав і вона мене - і розумів, що такий момент в моєму житті мав настати.

Коли очевидне потрібно буде доводити.

Коли маячню доведеться не просто розвінчувати, а тримати себе в руках, казати собі «спокійно», стискати до болю щелепи і видихати повітря через ніс.

Я довго говорив. Все те, що я не хочу писати. Я розповідав. Змальовував. Рівним голосом.

Недовго, наскільки вистачило сил, але, як мені здавалося, влучно.

Вона кліпала очима, відкривала рота і дихала через нього.

-… а потім на їхню вулицю заїхав російський танк, повернув башту і вистрілив прямо в будинок. Її поховали там же, у дворі. Бачив її могилу.

- Ну… ужас. Но все же, не могли как-то танк спровоцировать? Ну, как так, что он просто выстрелил в дом? Зачем?

- Спровоцировать…

Це мало статися і це не остання моя така розмова зі співгромадянами. Але це не найдикіший випадок.

Ми з Andrii Piven підібрали їх на одній з вулиць Ірпеня - чоловік, жінка і мала дитина. 

Вони йшли пішки до Романівки з-під обстрілів і радо погодились підсісти в наше авто.

Дорогою розговорилися:

- Куди далі? В Києві родичі є?

- Ні, немає. Поїдемо, мабуть, в Прилуки. - сказав чоловік.

- … В смислі, в Прилуки??? З Ірпеня та в Прилуки??? Ви в курсі, що там зараз? - синхронно отетеріли ми. - Може таки на Захід? Волонтери приймуть, розселять, там безпечно.

- Так а шо? Там, де окупація, вже все спокійно, людям он в Мелітополі вже світло дали. Спокійно живуть. Все буде нормально.

Я стис кермо і здалося, що почув, як зарипів пластик. Ми висадили цю родину на Романіці і єдине, кого мені було шкода - це дитину.

Коли закрилися дверцята, я зірвався з місця з вереском шин, втискаючи всю лють в акселератор.

Андрій змовчав.

Наша найбільша і найважча війна ще попереду. Війна за розуми. Війна за чесні суди. За якісні медіа.

За справжні посадки навесні і покарання тих, хто весь час займався підривом інформаційної та військово-технічної безпеки держави.

Я лише можу уявити, як важко нашим бійцям стикатися з отаким в тилу.

Я лише можу уявити, що їх змушує тримати себе в руках.

Політика держави має бути безповоротна і немилосердна: викорінення російських та проросійських медіа, що засирають громадянам мізки.

Вони не мають зі свободою слова нічого спільного.

В цьому плані війна в певному сенсі безсила відкрити очі тим, хто її не бачить наживо, а спостерігає крізь призму соловйових, скабєєвих і шаріїв. Та все буде Україна. За 30 років подолано величезний ментальний шлях. І добре, що «спровоцировані» російські танки горять, як сірники.

Слава Збройним Силам України.

Підписуйся на сторінки UAINFO FacebookTelegramTwitterYouTube

Антон СЕНЕНКО, Старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини