Втрата влади диктатора не викликає сумніву. Це факт, і аж ніяк не мрія чи домисли. І цей факт має низку об'єктивних причин

Головним чинником втрати влади Путіним є війна, яку він розв'язав проти України. Через шість місяців активних бойових дій і масованих ракетних ударів по нашій території можна говорити, що Росія не досягла жодної стратегічної мети в Україні. Навпаки, можна констатувати, що з кожним місяцем проблеми Москви лише множаться, пише у своєму блозі на НВ письменник, політичний аналітик, кандидат політичних наук Сергій Постоловський, інформує UAINFO.org.

Липень-серпень не приніс Росії жодної значної перемоги на Сході та Півдні нашої країни. Міжнародна ізоляція тільки посилюється, про що свідчить велика ймовірність готовності ЄС відмовитися від спрощеної системи видачі віз росіянам вже найближчим часом. Зазначимо і падіння експорту зброї із Росії. Якщо до 2016 року Росія покривала 23% світового ринку озброєнь, то 2021-го — 19%. З урахуванням війни в Україні та дії санкцій, у 2022–2023 роках цей показник лише знизиться, особливо в регіоні Південно-Східної Азії. Накопичуватимуться і внутрішні проблеми, насамперед пов'язані з війною. Йдеться про економіку, соціальний захист і, звичайно, зростання кількості вбитих, поранених і безвісти зниклих російських солдатів в Україні.  

Читайте також: Піонтковський назвав людей із російської еліти, "абсолютно божевільних" у ненависті до Заходу та України

Важливим моментом втрати влади Путіним є нездатність його політичного режиму гарантувати безпеку мешканцям прикордонних з Україною областей, а також Криму. Можна говорити, що там продовжуватимуться «бавовни», паніка та апатія зростатимуть, і рано чи пізно росіяни почнуть говорити вголос про те, що влада нічого не робить, щоб захистити їх від війни.

Справа в тому, що війна виглядає дуже «патріотично та красиво» з екранів телевізорів та новинних стрічок кремлівської пропаганди. Але як тільки вона приходить у твоє місто, на твою вулицю, в сусідній чи твій будинок, війна вже виглядає зовсім інакше, бо несе безпосередню небезпеку тобі та твоїм близьким. І це нікому не до вподоби. Навіть найбільшим «ура-патріотам» Росії.

Путін розуміє, що так звана «спецоперація» затягнулася. Саме тому він шукає можливість переговорів з метою заморозити конфлікт, щоб відновити сили та ресурси, та продовжити війну навесні-влітку 2023 року. Йому потрібна перемога, не важливо яка саме, але перемога. Вустами Дмитра Медведєва він лякає Європу холодною зимою та газом по 5 тис. євро. З метою досягнення переговорів Росія відкрито йде на ядерний шантаж, використовуючи в своїх цілях Запорізьку АЕС.

Якщо сьогодні піти на поступки Путіну, то завтра це виллється дорогою ціною не лише для України, а й для всього колективного Заходу. Путіна треба добивати і робити це посиленням санкцій та збільшенням постачання зброї та фінансової допомоги Україні. Це ефективний рецепт, здатний назавжди вгамувати невиліковно хворого пацієнта.

Для Путіна та його режиму дуже важливим є 2023 рік. 17 березня 2024 року мають відбутися чергові вибори президента Росії і навесні 2023 року вже потрібно думати про виборчу кампанію. Саме в цьому контексті слід розглядати ймовірність втрати влади кремлівським диктатором. Для цього потрібні такі умови.

Перше — жодної перемоги Путіна в Україні. Іти на вибори без перемоги, а лише з горою трупів та економічних проблем — варіант не для переможця. А тому Путін буде змушений шукати собі заміну. Кого саме він може вибрати, ми не знаємо, але нова людина на чолі РФ — це все ж таки нова людина, а не старий диктатор.

Друге — Захід має ухвалити остаточне рішення, що робити з Путіним. США та Європа не розуміють до кінця, чи хочуть вони зміни влади в Росії, бо бояться невідомості більше, ніж звичного для них диктатора. Тому Захід має дати собі відповідь на питання, якою має стати Росія без Путіна і чи готовий він — Захід, вести діалог із тим, хто може замінити Путіна. І якщо він готовий вести такий діалог, то має потурбуватися про пошук умовного «нового Хрущова» — людини, здатної розвінчати культ особистості Путіна і визнати колективну відповідальність росіян за війну та злочини в Україні.

Третій момент — масштабне зростання невдоволення всередині Росії. Чим більше Путін грузне в Україні, тим сильніше звучатимуть голоси російських радикалів, шовіністів, монархістів, ура-патріотів, лібералів, люмпена, який втрачатиме робочі місця. Нерозуміння цілей та перебігу війни лякатимуть росіян. І що більше таких нерозуміннь, то менше шансів у Путіна залишитися при владі.

Читайте також: Лікар Комаровський розповів, чим Україна "образила" Путіна 

З іншого боку, ми можемо казати, що кремлівський диктатор захоче використати війну в Україні як чинник згуртування нації. Мовляв, Росія воює проти НАТО та США, а Захід хоче знищити РФ, і лише Путін здатний зберегти та вберегти Росію від розпаду. Чи повірять росіяни такому меседжу? Хтось повірить, але кількість таких «вірян» неухильно падатиме з кожним новим місяцем війни.

Також не можна виключати, що Путін офіційно оголосить війну Україні та запровадить воєнний стан у Росії, таким чином відсуваючи дату президентських виборів. І якщо комусь здається, що цей ймовірний хід продовжить його владу, це зовсім не так. Такий крок Путіна лише прискорить крах його власного політичного режиму, бо він наочно продемонструє провал так званої спецоперації, і тоді постане питання: навіщо було починати операцію, яку не можеш довести до кінця? А якщо не можеш довести до кінця, значить ти вже старий і тобі час йти на спокій.

Сьогодні багато хто говорить про потенційних наступників Путіна. Звучать версії про те, що той же Дмитро Патрушев або Денис Мантуров можуть бути більш жорсткими правителями ніж сам Путін. Але ми не враховуємо того чинника, що своє справжнє обличчя ці люди відкриють лише тоді, коли зрозуміють, що Володимир Путін втратив усі важелі впливу, всю владу, яку десятиліттями концентрував у своїх руках. І існує велика ймовірність, що це справжнє обличчя нової політичної еліти Росії буде прагматичнішим і спрямованішим на Захід, ніж у марення про Олександра Невського, НАТО біля воріт Росії та небезпеку бандерівців. Глобальний світ живе торгівлею, власне тим, чого позбавив Путін сучасну Росію. І саме торгівля, а не минуле можуть визначати основні рішення послідовників Путіна.

Втрата влади диктатора не викликає сумніву.

Значення сьогодні мають лише два моменти.

Перший — хто прийде йому на зміну.

Другий — яка подальша доля чекає на кремлівського диктатора.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube