Російський наступ на Бахмут навряд чи може бути кульмінацією дій окупантів на цьому напрямку. Але ЗСУ стримують війська, техніку та загальний оперативний центр ворога на підступах до міста, тим самим перешкоджаючи його здатності продовжувати наступ в інших місцях на фронті.

Водночас Захід сприяв тому, що Україна "не змогла скористатися сковуванням російської армії" там для своїх контрнаступів. Таку оцінку ситуації дали аналітики американського Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War, ISW), інформує UAINFO.org з посиланням на Оbozrevatel.

За їхніми словами, українська оборона Бахмута, напевно, є стратегічно обґрунтованою операцією, незважаючи на її витрати для України.

"Хоча витрати, пов'язані з обороною міста, що триває, значні та, ймовірно, включають альтернативні витрати, пов'язані з потенційними українськими контрнаступами в інших місцях, Україна також заплатила б значну ціну за те, щоб дозволити російським військам легко взяти Бахмут. Сам собою він не має ні оперативного, ні стратегічного значення, але якби ЗС РФ взяли його відносно швидко та дешево, вони могли б сподіватися на розширення операцій так, що Україна могла б поспішно збудувати оборонні позиції на менш сприятливій місцевості", – пояснили в ISW.

Читайте також: Війна зайшла в глухий кут, але ЗСУ мають успіхи біля Кремінної, – розвідка Британії

Там зазначили, що не можна також легковажно скидати з рахунків "політичний" розрахунок щодо захисту Бахмута – російські сили окупують понад 100 000 квадратних кілометрів української території, враховуючи кілька міст, і чинять звірства над мирним населенням там. Політичні й військові лідери, підкреслюють аналітики, цілком розумно зважують ці фактори під час ухвалення рішення про збереження або тимчасових поступок певних територій.

"Американцям не доводилося робити такий вибір із 1865 року, і їм не слід поспішати нехтувати міркуваннями, які були б для них цілком реальними, якби американські міста зіткнулися з такими погрозами", – порівняли експерти.

Вони додали, що Сили оборони України раніше вже використали аналогічну модель поступового виснаження ворога, щоб змусити російські операції у певних районах досягти кульмінації після кількох місяців великих втрат особового складу й техніки у гонитві за незначними тактичними успіхами.

На початку літа 2022-го окупанти місяцями намагалися прорвати ефективну українську оборону у Сєвєродонецьку та Лисичанську, і "захопили" Лисичанськ лише після контрольованого відходу українців із цього району. Проте, нагадали в ISW, захоплення Лисичанська та адміністративного кордону Луганської області швидко виявилося для російської армії в оперативному відношенні незначним, а кінцевим результатом української оборони цього району стала форсована кульмінація російського наступу на Луганщині, що призвело до загальної стагнації російських наступальних операцій на Донбасі влітку восени 2022 року.

Читайте також: Як пов'язані битви за Бахмут і Соледар та новий імовірний наступ РФ: пояснення польського генерала

"Українська оборона Бахмута, ймовірно, сприятиме аналогічному результату – ЗС РФ перекидають у цей район сили й техніку з травня 2022-го і поки не досягли якихось значних успіхів в оперативному відношенні, які б серйозно загрожували українській обороні цього району. ISW переглядає свою оцінку того, що наступ окупантів на Бахмут може бути кульмінацією, але продовжує оцінювати, що ЗСУ фактично стримують російські війська, техніку й загальний оперативний центр на місті, тим самим перешкоджаючи спроможності Росії продовжувати наступ в інших місцях на театрі воєнних дій", – заявили аналітики.

На їхню думку, Захід сприяв тому, що Україна не змогла скористатися сковуванням російських військ у Бахмуті, повільно переміщуючи чи утримуючи системи озброєнь та постачання, необхідні для великомасштабних контрнаступальних операцій.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube