Напередодні рішення західних країн про передачу силам оборони України сучасних танків два експонати путінського звіринця – спікер Держдуми В'ячеслав Володін і заступник голови Ради безпеки Дмитро Медведєв – знову відзначилися загрозами застосування ядерної зброї у разі, якщо Росію образять і не дадуть їй "перемогти" у війні . (Хоч як має виглядати на практиці ця "перемога", ніхто з російських чиновників, включаючи і самого Путіна, досі до ладу не пояснив.)

Медведєв, цей великий знавець історії, стверджує, що "ядерні держави не програвали великих конфліктів, від яких залежить їхня доля". А Володін взагалі обіцяє загибель усьому західному світу.

І тут, звичайно, хотілося б поцікавитись у товариша Володіна: а він точно навчався у радянській школі? Адже там на кожній політінформації дітям розповідали, що у разі застосування ядерної зброї загине не лише країна, за якою буде завдано ядерного удару, а й країна, яка застосує її першою. Часу насолоджуватись знищенням людства у Володіна з Медведєвим не буде. Ці безглузді люди майже напевно перетворяться, як любить розповідати Діма Кисельов, на "радіоактивний попіл".

Разом із мільйонами росіян, зрозуміло. І це не людоїдські страшилки якісь. Це те, що нам розповідали про ядерну зброю вчителя (цікаво, де був у цей час Володін?). Саме тому ядерна зброя – це зброя стримування. Саме тому навіть зараз у Росії наголошують, що переможців у ядерній війні не буде. Саме тому всі ці балачки Володіна і Медведєва яйця виїденого не варті.

Мені просто цікаво, заради чого намагаються ці новоявлені Альхен і Сашхен, чому щоразу придумують страшилки одна одною тупіші та підліші? Чи справді ці обіцянки всесвітньої смерті так збуджують їхнього єдиного шанувальника Володимира Путіна? Чи вони самі вирішили, що чим шаленішою буде загроза, тим більше шансів потрапити в наступники чи накрасти ще більше грошей? Чи парочка конкурентів взагалі нічого не вирішує – просто переписує у своїх соціальних мережах дурниці, які складають спічрайтери згідно з планом заходів президентської адміністрації?

Втім, у будь-якому разі всі ці істеричні погрози московських шахраїв ні до чого не призводять. Шантаж – це, звичайно ж, важлива зброя політики будь-якого авторитарного режиму. Але лише в тому випадку, коли він підкріплюється ще чимось – військовими успіхами, енергетичною залежністю партнерів, важливістю економічного співробітництва.

Нічого цього в російській політиці зараз немає і близько. Російська армія загрузла на Донбасі і змагається у постачанні трун на батьківщину з відморозками з "Вагнера". енергетичної залежності від Росії західні країни благополучно позбулися - набагато швидше, ніж це можна було собі уявити. Економічна роль Росії завжди дорівнювала нулю - коли сенатор Маккейн назвав цю країну бензоколонкою, що просто збожеволіла, він був дуже недалекий від істини.

Залишився улюблений прийом алкоголіка, що допився до білої гарячки - бігати по запльованому шинку і, спотикаючись на власній блювотині, обіцяти всіх вранці перерізати. Причому хочу зазначити, що пропонуючи читачеві цей образ як вичерпну характеристику російського чиновництва, я зовсім не хочу образити товариша Медведєва, питні пристрасті якого сьогодні не обговорює лише лінивий. Ні, в конкурсі на божевілля в шинку беззастережно перемагає товариш Володін - йому і ночувати в калюжі власної сечі.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube