За тиждень до саміту НАТО у Вільнюсі Володимир Зеленський здійснює турне столицями країн-членів Альянсу, відвідує Болгарію, Чехію та Туреччину. Зрозуміло, що на остаточні рішення керівників країн НАТО в литовській столиці ці поїздки навряд чи вплинуть, але вони показують, що український президент намагається зберегти взаємодію з колегами та не боїться зустрічей із тими, хто не приховує свого песимізму щодо українських перспектив і навіть симпатій у Росії.

Про це пише журналіст та публіцист Віталій Портников, інформує UAINFO.org.

"У Софії Зеленський збуджено пояснював болгарському президентові Румену Радєву, відомому шанувальнику "дипломатичного вирішення конфлікту", що поки що мало кому вдалося досягти успіху в дипломатії з Кремлем. І як приклад наводив Запорізьку АЕС, демілітаризації якої намагається досягти генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі — і безуспішно. Або "зернову угоду", виходом з якої вже 17 липня Росія лякає президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана та генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша. Сам Київ у переговорах із Кремлем не бере участі, але й дипломатичні зусилля посередників не допомагають.

Читайте також: "Україна заслуговує бути членом НАТО": Ердоган пообіцяв Зеленському підтримку в усіх питаннях. ВІДЕО

Навряд, втім, Радєв усе це не усвідомлює. Розуміє, як і інші політики, які досі намагаються запевняти нас, що "не все так однозначно". Цих людей уже ніхто не переконає. Тож зараз набагато важливіша позиція тих, хто підтримує Україну та розуміє важливість її євроатлантичної інтеграції.

На цьому фоні сенсаційно прозвучала заява глави міжнародного комітету німецького бундестагу Міхаеля Рота, який закликав не вимагати від України встановлення "ідеального миру", якнайшвидше прийняти її до НАТО, а 5-ту статтю поширити лише на ту територію України, яку контролюватиме Київ на момент вступу в Альянс. Власне, це той варіант, який західні політики обговорюють уже котрий місяць, але не поспішають виносити на суд громадськості. Рот логічно зауважує, що якщо очікувати на остаточне врегулювання, то вступ України до НАТО можна буде очікувати "до другого пришестя". І тут є логіка.

Справа навіть не у військових успіхах української армії. Навіть якщо розглядати максимально сприятливий сценарій — вихід ЗСУ на державні кордони України, встановлені 1991 року, то й у цьому випадку Москва може відмовитись від підписання будь-якої угоди з Києвом. І з погляду НАТО це означатиме неврегульований конфлікт. Однопартієць Міхаеля Рота, федеральний канцлер Олаф Шольц зауважує, що не повинно бути жодних неврегульованих конфліктів у разі вступу України до НАТО. Але хіба ця умова не полегшує завдання Росії?

Читайте також: Столтенберг підтвердив участь Зеленського у саміті НАТО, але не уточнив формат

В силах західних лідерів якщо не зупинити конфлікт, то хоча б локалізувати. Продемонструвати Путіну, що йому доведеться відмовитись від ідеї поглинання України. Поставити заслін ракетним обстрілам українських міст. Насправді цього можна досягти, якщо змусити Росію грати за новими правилами.

Нинішні правила гри були розраховані на те, що ніхто свідомо їх не порушуватиме — тобто ніхто не порушуватиме міжнародне право, всі країни після Другої світової війни прагнутимуть врегулювання, а не розпалювання конфліктів тощо. На цьому, власне, й ґрунтувалося те саме міжнародне право, яке Путін знищив. І для того, щоб досягти миру, Захід має переграти Путіна, а це неможливо, якщо залишатися в прокрустовому ложі старих підходів. Неможливо виграти у шахи, коли партнер хоче навіть не вдарити тебе дошкою по голові, а банально пристрелити під час партії", – пише Портников.