Для бездітних батьків сурогатне материнство стало чи й не єдиною можливістю завести малюка, який мав би гени мами й тата. Сурогатна матір, своєю чергою, отримує унікальну можливість допомогти у створенні родини та суттєво поліпшити свій матеріальний стан. Здається, що це ідеальна угода, та насправді за нею ховається багато підводних каменів та проблем, про які не заведено говорити в суспільстві. Але ми повинні це обговорювати. Адже більшість проблем витікає саме з необізнаності суспільства та недостатнього державного регулювання. Розбираємось детальніше.

Що суспільство думає про сурогатне материнство?

Багатьох українців взагалі не цікавить питання сурогатного материнства, адже вони не стикаються з цим в повсякденному житті, бо у них немає у цьому необхідності.. В той же час велика частка населення ставиться до цього способу боротьби з безпліддям негативно. Здебільшого така думка побудована на комбінації фактів та домислів, котрі мають дуже мало спільного з реальністю.

Негативне ставлення суспільства підігрівають розповсюджені міфи про сурогатне материнство:

       1. Сурогатна мати віддає свою власну дитину. Насправді це не так. Сурмама лише допомагає виносити малюка. Для цього в її матку поміщають ембріон, котрий був утворений зі сперматозоїда та яйцеклітини біологічних тата й мами.

       2. Дитина має генетичний зв’язок із сурмамою. Насправді малюк має генетичний зв’язок лише з біологічними батьками. Адже весь необхідний дитині генетичний матеріал вона отримує ще на етапі об’єднання яйцеклітини та сперматозоїда. В процесі росту та розвитку малюк ніяким чином не може отримати гени сурмами.

       3. Малюк буде схожим на сурогатну матір. Знову ж таки, генетика цього не дозволить. Саме набір генів, переданий від біологічних батьків, визначає, яка буде зовнішність у малюка. Сурогатна мати не має до цього жодного відношення. 

       4. Сурогатне материнство незаконне. Дійсно, є країни, де сурогатне материнство заборонене, але Україна до них не відноситься. В нашій країні це дозволено та регламентовано законом.

Серед тих, хто негативно ставиться до сурогатного материнства, також є велика частка вірян. Ще в 2012 році представники християнської церкви висловили своє негативне ставлення до сурогатного материнства, з того часу ця думка не переглядалася. Основними доводами проти сурогатного материнства є ті факти, що у народженні бере участь третя особа, та що сам процес зачаття не є природним.

Але якщо бути об’єктивним, то переважна більшість пологів проходять «неприродним» шляхом, адже до них залучений медперсонал. Пологи шляхом кесаревого розтину також відрізняються від задуманих природою, але церква чомусь не виказує свого невдоволення щодо цього медичного втручання.

Як законодавство регулює питання сурогатного материнства?

Сурогатне материнство регулюється Сімейним (ст. 123) та Цивільним кодексами (ч. 7 ст. 281), а також наказом МОЗ від 09.09.2013 р. № 787 «Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні». Проте це врегулювання не є повним та комплексним.

Основна проблема стосується прав сурогатної матері. Зараз вони недостатньо захищені, тому недобросовісні агенції часто цим користуються. Велика частка майбутніх сурмам не мають коштів на професійного адвоката, тому погано розуміють умови договору, на які  вони погоджуються. 

В 2023 році передбачаються деякі зміни в законодавстві. У ВР зареєстровано чотири законопроекти, спрямовані, начебто, на покращення державного регулювання різних аспектів сурогатного материнства. Зміни можуть торкнутися таких аспектів:

       • Обов’язкова реєстрація біологічних батьків та дозвіл до участі тільки громадянам тих країн у яких сурогатне материнство не заборонене законом.

       • Введення запобіжників для захисту прав сурогатних матерів. По-перше – це встановлення рівня мінімальної грошової компенсації. По-друге – розширення зобов’язань генетичних батьків. Зараз вони повинні повністю компенсувати витрати на медичну допомогу, котра надається сурмамі під час вагітності та пологів. Урядовці пропонують зобов’язати генетичних батьків також оплачувати психологічну допомогу, яка може знадобитися жінці після пологів. 

       • Окреме ліцензування закладів які зможуть надавати послуги ДРТ.

       • Заборона посередництва у сфері ДРТ. Цей пункт аргументований тим, що в Україні діє багато сумнівних посередників. 

       • Зміни в регулюванні питань донації репродуктивних клітин та оплати цієї послуги.

        • Обмеження для пар, які бажають скористатись послугою замінного материнства. Урядовці пропонують зробити цю технологію доступною лише для тих пар, які перебувають в шлюбі більше 2 років та мають медичні рекомендації до використання ДРТ.

Звісно, допоміжні репродуктивні технології, в тому числі й сурогатне материнство, потребують більш якісного регулювання на законодавчому рівні. Але деякі з запропонованих змін занадто радикальні або взагалі суперечать вже діючим законам.

Реєстрація батьків для участі у програмах ДРТ - це дуже велика корупційна складова, оскільки всі ми знаємо як у нашій державі відбувається регулювання, та як державні органи можуть затягувати будь які процеси.

Дозвіл на участь у програмах ДРТ тільки громадянам тих країн, де це не заборонено ставить хрест на надіях тих батьків, які з медичних показів, не можуть самостійно виносити дитину та приїжджають у пошуках останньої надії до України за допомогою  сурогатної мами. Тільки так вони можуть зараз отримати омріяну, генетично рідну, свою дитину.

Заборона посередництва у питаннях сурогатного материнства та обмеження для донорів репродуктивних клітин можуть стати підставою для переходу цієї діяльності в тінь. Бар’єри для пар, котрі хочуть стати батьками, ніяким чином не допоможуть врегулювати проблеми сурогатного материнства, а лише створять непотрібні перешкоди для майбутніх клієнтів.

Тобто в цілому за таким “добрим” регулюванням може бути знищена галузь ДРТ в Україні в цілому, оскільки вона більшістю існує за рахунок іноземних пацієнтів, та їх інвестицій, по причині того, що процедури ДРТ це дуже дорогі процедури, які не кожне людина може собі дозволити, нажаль.

Проблема комерційної вигоди для сурмам

Питання грошової вигоди – одне з найскладніших. В Україні винагорода за виношування малюка для біологічних батьків складає від 20 до 30 тисяч доларів. Це велика сума, яка дає можливість суттєво покращити матеріальний стан жінки та її родини. Більшість українок, котрі вибирають шлях сурмами, погоджуються на нього саме через грошову винагороду. Чи можна це назвати аморальним чи неетичним? Навряд чи, адже виношування малюка – це дійсно складна та тривала робота. Цей процес змінює життя жінки та вимагає від неї повної самовіддачі.

Вважається, що сурмами стають лише дуже бідні жінки, та це не так. Зазвичай на цей крок зважуються українки, котрі потребують матеріального ресурсу у зв’язку з певними обставинами. Це може бути потреба в фінансах для оплати лікування близької людини чи навчання дітей. 

В деяких країнах, наприклад, в Канаді чи Данії, дозволене лише сурогатне материнство не на комерційній основі. Це означає, що сурмама не отримує жодної фінансової вигоди від виношування малюка. Але варто враховувати, що рівень життя в цих країнах набагато вищий ніж в Україні. З іншого боку, сурогатне материнство на комерційній основі дозволене в багатьох штатах Америки. І винагорода у США значно вища. Вона складає до 100 тисяч доларів.

Народження дитини з вадами чи мертвого малюка

Навіть маючи міцне здоров’я та досвід кількох успішних пологів, жінка не може бути повністю застрахована від народження малюка з вадами чи навіть мертвонародження. Як би сумно це не звучало, але у випадку з народженням мертвого малюка ситуація вирішується простіше. Адже у контракті заздалегідь прописано, що сурмама отримає грошову компенсацію у випадку мертвонародження. Зазвичай, розмір компенсації буде нижчим, ніж при народженні живої дитини.

Якщо малюк народжується з вадами, генетичні батьки все одно повинні його забрати. І в переважній більшості випадків так і буває. Та на жаль трапляються ситуації, коли хворий малюк виявляється непотрібним мамі й татові. Це поодинокі випадки, та все ж вони є.

У відкритих джерелах можна знайти інформацію про кілька таких ситуацій. Найбільшу увагу українських та світових ЗМІ привернули історії Бріззі та Вікторії. Обидві дівчинки народилися з вадами.

Історія Бріззі

У 2016 році в Запоріжжі сурогатна мама з Донеччини передчасно народила двох близнюків. Хлопчик помер під час пологів, а дівчинка вижила. Щоправда, вона була дуже слабкою, а лікарі давали невтішні прогнози. Американські батьки дівчинки не захотіли її забирати та підписали дозвіл на відключення від апаратів, котрі підтримували життя малечі. Але в Україні законодавство не дозволяє відключати апарати підтримки життя за побажанням родчів, це можливо лише за медичними показаннями. Це й врятувало маленьку Бріззі. Апарати відключили лише тоді, коли дівчинка змогла самостійно дихати.

Сурогатна мама також підписала відмову від дитини, тож вона опинилася в інтернаті. Дівчинці пощастило, що персонал закладу виявився до неї дуже чуйним. Одна з медсестер навіть залишалася після роботи, щоб доглядати малечу. 

До 6 років Бріззі перебувала в інтернаті. А в 2022 році доля їй посміхнулася. Пара з Америки вирішила удочерити Бріззі. Попри війну, майбутні батьки приїхали в Україну та забрали дівчинку. Зараз вона вчить англійську та відвідує американську школу разом зі своєю зведеною сестричкою.

Історія Вікторії

Схожа прикра історія сталась із маленькою Вікторією. Її генетичними батьками була китайська пара. Вагітність та пологи сурогатної матері протікали нормально, але дівчинка народилася з вадами. Хочется зауважити, що більшість клінік за рахунок попередніх генетичних досліджень зазвичай нівелюють такі випадки.Недобросовісні клініки – цим нехтують. Малечі діагностували тяжку хворобу – синдром Блоха-Сульцбергера. Це захворювання вражає різні органи та системи. Найбільше страждають шкіра, зуби, очі та нігті. Коли біологічні батьки дізнались про проблеми зі здоров’ям дитини, вирішили відмовитися від неї. Сурогатній матері дівчинка також була непотрібною. 

У клініці за малечею доглядала няня Анна. Жінці відразу сподобалася крихітка і вона намагалася проводити з нею якнайбільше часу. Коли дівчинці було 6 місяців, в Україну прилетів рідний батько дитини, та він навіть не захотів побачити доньку. Анна дуже засмучувалась через цю ситуацію, зрештою вони з чоловіком вирішили удочерити дівчинку. Офіційно Анна змогла стати мамою Вікторії лише в 2020 році, коли дівчинці було 2 роки.

Чи може сурмама залишити собі дитину?

Сурогатні матері чудово розуміють, що дитина їм не належить, тож розставання з малюком не викликає серйозних труднощів. Але що буде, якщо сурмама все ж вирішить не віддавати дитину генетичним батькам? Відповідно до українського законодавства, сурогатна мати не має батьківських прав щодо народженої їй дитини. Вона зобов’язана віддати малюка біологічним батькам. Якщо сурмама відмовляється це зробити, вона може бути притягнута до юридичної чи навіть кримінальної відповідальності. 

Термін, протягом якого сурмама повинна передати дитину, законодавством не визначений. Саме тому його зазвичай вказують у договорі, котрий підписують генетичні батьки та сурмама ще до перенесення ембріона в порожнину матки.

Щоб бути впевненими у врегулюванні всіх правових питань та відсутності ризиків, майбутнім батькам та сурогатним матерям слід звертатись лише до перевірених агенцій. Також обов’язково слід залучати до процесу укладання договору юриста.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube