Этот текст первоначальнопоявился в блоге бывшего сотрудникаЧерновицкого областного государственногорадио Романа Маренина, после того какна земельный участок его родителейпозарилась компания Дмитрия Фирташа.«Бывшего» потому, что нельзя работатьна областном радио и в частном порядкезащищать свою частную собственность,если она приглянулась кому-то оченьвлиятельному.

В оригинале материалназывался «Земля - МОЯ. Ч. 1»

 УСинькові Заліщицького району Тернопільськоїобласті — злочинна місцева влада. 

ЧомуТАК пишу (недавно сперечався з прес-службоюУМВС про доцільність формулювання«злочинець») — бо ДІСТАЛИ! Дістали вусіх сенсах — моральному, фізичному іфінансовому.

Малотого. Ця місцева влада — ще й тупа.Нахабні невігласи з манерами самозакоханихегоцентристів без зеленого поняття прозакон намагаються вислужитися передмісцевими бізнесменами. 

Ачому тут дивуватися? Влада служитьбізнесменам — то закономірність. Алея боюся. За родину і за себе. Тому неписатиму прізвищ, від гріха подалі.

1ФАКт. Кінецьквітня. Голова і землевпорядник (освіта— середня спеціальна ветеринарна)приперлися до мого дому і заявили, щосаджати бараболю на 10-ти метрах городуне можна — там будуть трубу газовузакопувати для опалення чийогосьприватного тепличного комплексу.

2ФАКт.Через тижнів 2 ця ж голова (обрана від(формально) опозиційної партії і за якоютягнуться фінансові махінації ще зрадянських часів) намагається зібратипозачергову сесію. Депутати просто«забивають» і кворуму немає. Як згодомвиявилося, депутати зробили тоді одинз найкращих своїх кроків, коли не прийшлина незаконну сесію. (Закон «Про доступдо публічної інформації» — порушений,де тільки можна, мене, як представникабатьків, принижують і перешкоджаютьзахищати свої інтереси — про це вже йне кажу).

3ФАКт.Середина травня. Позачергову сесію такискликають. Мова йде вже не про 10, а про 50метрів іне тільки мого, а й городів 4-х сусідів.Бо сільська голова «заручилася»підтримкою районного архітектора, якихвтюхав малознаючим депутатам, що 5господарів села вже понад 20 років маютьнезаконних 25 соток городів. (Хто читавЗемельний кодекс, — зрозуміє весьдебілізм ситуації). А моя родина —взагалі, на думку голови місцевої ради,— порушники-рецидивісти, бо маємо біляхати 35 а не 25 соток. (Хоч рішення пропередачу в користування саме такоїплощі є).

4ФАКт.Я їжджу за маршрутом «Чернівці-Заліщики-Синьків»,захищаючи половину городу від сільради,яка хоче дати землю бізнесменам, а в цейчас (без моїх повідомлень), навіть увихідні, про КОЖЕН мій крок знає моєкерівництво — хто не знає — ПРАЦЮВАВя в обласній держтелерадіокомпанії.Керівництву «стукали» впливові люди,які час від часу приїжджають в селоконтролювати будівництво своїх теплиць.

5ФАКт.Керівництво ОДТРК ставить ультиматуммені — або йду сам, або мене «йдуть» запрогул у 3 години. (Дату і час прогулузнову ж таки доповіли моїм начальникам«впливові будівничі теплиць» — я в цейчас відвозив заяву про захист прав свогодовірителя-батька в районну прокуратуруі в ту ж таки Синьківську сільраду).

Результат.

Язвільнився з роботи під тиском керівництванапередодні народження сина. Моя матизмушена була кинути роботу за кордономі повернутися додому на невизначенийстрок — каже, що ляже під колеса грейдерів,які будуть рити газову трубу на нашійземлі. Пів городу, з якого харчуєтьсяродина у 5 чоловік, досі намагаютьсязабрати.

Питання.

1.Невже моє село перетвориться на бункер,де буде один хазяїн чи хазяйка і парусот слуг?

2.Скільки ще часу я буду оглядати машинуз усіх боків на виявлення вибухонебезпечнихпредметів?

3.Коли чекати чергового тиску вже на новійроботі?

4.Чому в голови сільради вивалюються очіз лоба, коли вона бачить відеокамеру?

5.А вони таки справді думають, що я злякався?