Максим Опанасенко (Фото:Facebook-сторінка Максима Опанасенка) 

За розслідувачами Bihus.Info завжди стежили, запевнив NV редактор цього проєкту Максим Опанасенко. Але лише зараз сталась дійсно гучна історія.

16 січня у мережі з’явилося відео, на якому, як стверджують його автори, співробітники проєкту розслідувань Bihus.Info ймовірно вживають наркотичні речовини на новорічному корпоративі. Після цього керівник проєкту Денис Бігус заявив, що на відео — не журналісти, а оператори, і їх вже звільнено. Він також зазначив, що всі, хто співпрацює з Bihus.Info, здадуть тести на вживання наркотиків, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.ua.   

Пізніше Бігус виклав ще одне звернення, у якому повідомив, що після спілкування з операторами, які «з'явилися» на відео, з’ясувалося, що за членами редакції стежили близько року. При цьому фрагменти перехоплених розмов змонтували з кількох епізодів, між якими пройшли місяці.

Журналіст зазначив, що таке прослуховування та відеоспостереження у номері, де відпочивали колеги, є відвертим втручанням у приватне життя, а люди на відео, вживаючи заборонені речовини, шкодили лише собі, але не несли соціальної загрози.

Детальніше про стеження за журналістами та хто може за цим стояти NV поспілкувався з редактором Bihus.Info Максимом Опанасенком.

— Коли вперше помітили стеження та прослуховування співробітників Bihus.Info? Як саме це відбувалось?

— Тут ключова проблема в специфіці роботи розслідувачів. Це не процес, який почався в жовтні, а закінчився виходом цього відео [на якому співробітники редакції ймовірно вживають наркотики]. Ми про подібні речі, як і наші колеги, які періодично про це сповіщають публічно, точно знаємо. 5 років тому ми мали кейс зі спостереженням і, ймовірно, прослуховуванням. Минулого року нам з різних дружніх джерел говорили про те, що у нас під час редакційних нарад мікрофон там і там, ймовірно, стоїть. Тому сказати, що ми помітили [стеження] у зв’язку з цим конкретним кейсом, який вчора вивалили, то ні. Ми завжди про це знали і здогадувалися.

Але є велика різниця між тим, коли ті чи інші посадовці хочуть знати, якими темами займаються журналісти-розслідувачі і звідки в них джерела інформації. Це обурливо, це не красиво, але це хоча б можна пояснити. Проте історія з приватним життям людей, які не долучені до того, як циркулюють теми, як виходять історії, — це обурливо.

Ми опитали учасників цього відео, коли вони говорили про це телефоном. Виявилося, що це [на відео] компіляція з різних телефонних розмов. Суть така сама, але час цих телефонних розмов доволі розкиданий. Перший взагалі був наприкінці позаминулого року, в грудні. Відповідно робимо висновок, що орієнтовно рік щонайменше слухали.

— Ви сказали, що під час редакційних нарад виявляли мікрофони. Як це було, хто вам про це повідомляв? Чи знаходили ще записуючі пристрої в офісі чи, можливо, в оселях журналістів?

— Це така чутлива тема. Ми періодично проводимо певні заходи безпеки, що стосуються кожного окремого члена команди і тих приміщень, якими ми користуємося. Ми маємо достатньо підстав знати, що нас періодично чують, здогадуватися, хто чує, але ми виходимо в паблік тільки тоді, коли це вже якась от така прямо гучна історія, яка потребує нашого коментування.

— З чим ви пов’язуєте можливе стеження за журналістами?

— Біс його знає. Дуже хотілося б знати і вірити, що це не якась лінійка, яка вибудовується в певну кампанію, але, на превеликий жаль, часові межі і огидність способів, якими намагаються тиснути на [засновника експертної організації StateWatch Олександра] Лємінова, на [голову правління ГО Dejure Михайла] Жернакова, на [головного редактора видання Наші гроші] Юрія Ніколова, воно якось дуже недобре складається в одну лінійку і дуже схоже на якусь можливу кампанію. Я не певен, що в неї є конкретна мета, як помста за якийсь матеріал, чи якийсь фігурант обурився і сказав: згнобіть їх. Я абсолютно в цьому не впевнений і точно стверджувати не можу.

Мені здається, що це могло би бути спробою дискредитації в принципі антикорупційного руху в Україні через те, що занадто багато історій почало виходити, в тому числі, і на західну аудиторію. Ми теж прекрасно усвідомлюємо, що дуже недобре, коли з хати виносяться якісь внутрішні корупційні спори, але, з іншого боку, і займатися корупцією під час великої війни… Вибачте, але мовчати про це — такий же злочин.

— На вашу думку, хто може за цим стояти? Чи ви пов’язуєте стеження за співробітниками Bihus.Info та намагання невідомих осіб вдертися до квартири журналіста-розслідувача Юрія Ніколова?

— Спроможностей і настроїв для того, щоб цим займатися зараз в Україні достатньо у чималої кількості посадовців і правоохоронців, тому як тільки ми матимемо якийсь предметний доказ, коли буде чітко зрозуміло, що ця і ця людина, які працюють там-то і там-то, займалися встановленням цих камер, тоді ми вийдемо і скажемо, що це вони.

— Відео, на якому співробітники Bihus.Info під час новорічного корпоративу вживали наркотики, з’явилося якраз після того, як вийшло ваше розслідування про компанію Медіатека, що готувала медіазвіти, через які у високопосадовців може формуватися хибне уявлення про те, що критика в їхній бік являє собою або «атаки», або «популізм». Як ви вважаєте, чому це відео з’явилось саме зараз, чи може це бути своєрідною відплатою?

— Я ніяким чином не применшую наш сюжет, але я переконаний, що це взагалі не пов’язані речі хоча б тому, що там і звинувачень за великим рахунком немає. Це аналітична робота, яка демонструє якісь загальні тенденції, нехай не хороші, але загальні тенденції. А ось ця кампанія, в яку ми, на жаль, потрапили, виглядає занадто масштабною, довгою і дорогою. Влаштовувати це заради Медіатеки і звітів, які лягають на стіл у кабінети ОП, — ну, я не вірю в це.

— Що ви думаєте про те, що відео було закинуте через сайт-смітник, де замість редакції - вигадані обличчя з фотографіями, які згенерував штучний інтелект, як повідомляє журналістка-фактчекерка Олена Романюк?

— Це дуже кумедно, але це дуже пояснювано. Як зазвичай відбуваються [вкиди], не цей конкретно, а взагалі якісь медіакампанії. Зазвичай приходять спочатку в медіа і телеграми умовного першого ешелону, просять розмістити якусь інформацію. Там їх посилають, наприклад, тому що це не етично і таким медіа не займаються. Далі вони падають все нижче і нижче, і на якомусь найнижчому щаблі чувак, який створив собі віртуальну редакцію з неіснуючих людей, каже: о, я візьму, поставлю, у мене спеціально для цього навіть є сміттєве медіа. Нічого дивного, але дуже кумедно.

— Є припущення, що за випадками тиску на журналістів можуть стояти представники влади, або ж це може мати російський слід. Що ви про це думаєте?

— Вочевидь, до цього так чи інакше причетна влада в широкому розумінні сенсу влади. Я не кажу, що це ОП, або СБУ, або хтось ще. Влада в широкому розумінні, тому що в нас доволі обмежена кількість органів, яка має технічну спроможність прослуховувати телефони.

Щодо росіян. Весь 2022-й і частину 2023-го ми дуже багато працювали по русні як журналісти — по перехопленнях, телеграмах, ідентифікації їхніх військовослужбовців. Але повірити в те, що росіяни могли б зараз тут всередині, тим паче в Києві, влаштувати кампанію з прослуховуванням телефонів так, щоб про це не здогадалися наші спецслужби, які реально зараз працюють дуже круто, я не вірю.

Тому у виборі між цими варіантами я ставлю на владу, але в дуже широкому розумінні цього слова, бо, знову ж таки, я поки що не маю ніяких конкретних доказів.

— Як ви вважаєте, чому влада не реагує на такі випадки тиску на журналістів?

— Ну, дивіться, [голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав] Юрчишин, шана і хвала йому, відреагував практично миттєво. Він є народним депутатом України, вважається владою, мабуть. Чи мав би на це реагувати, скажімо, президент чи Офіс президента? Біс його знає. Я не знаю, можливо, воно ще не дійшло до якоїсь критичної точки кипіння аж настільки, щоб, наприклад, президент в це втручався і від себе щось коментував.

Правоохоронні органи, частина принаймні, відреагували на це у внутрішній комунікації, і теж адекватним представникам правоохоронних органів величезне спасибі за ті реакції, які ми отримуємо цю добу. Тому я б не сказав, що це вакуум і реакція відсутня, — це не так. А ще величезне спасибі колегам, які дуже адекватно і дуже щемливо підтримали команду.

— Ви кажете, що правоохоронці відреагували у внутрішній комунікації. Що ви маєте на увазі, як саме вони реагували?

— Специфіка роботи розслідувачів така, що ми контактуємо з величезною кількістю людей в абсолютно різних органах, і під внутрішньою комунікацією я маю на увазі саме комунікацію на особистісному рівні з тими людьми, які тим чи іншим способом представляють певні правоохоронні органи. Ця реакція дуже адекватна.

— Чи будете звертатися до правоохоронців для розслідування справи?

— Вочевидь, що так. Тому що очевидно, що тут є втручання в особисте життя. Навіть відкинувши маніпулятивність і тези про те, що це журналісти Bihus.Info, ну, камон, які журналісти [на відео були оператори] і про що йдеться. Абсолютно точно є втручання в особисте життя, було б чудово з’ясувати, на якій підставі велося прослуховування, тому що геть незаконно це зробити дуже складно, тому під це мала бути якась підстава, умовне провадження. Нам дуже б хотілося дізнатися, які підстави того, що членів команди слухають. А для цього нам потрібно звернутися до правоохоронних органів, і юристи, з якими ми працюємо, вже з вчора з вечора і сьогодні фіналізують заяви, які будуть надіслані найближчим часом.

— До кого ви плануєте звертатися — поліції та СБУ?

— Поліція точно, тому що все починається з заяви до поліції. По решті не скажу точно.

— Цікаво, що саме СБУ надає дозвіл на прослуховування.

— Ми так само спершу в телефонному режимі, але цілком офіційно звернулися [до СБУ] і почули доволі адекватну реакцію: що ми розбираємося, тут поки що всередині, обов’язково дамо якийсь фідбек. Дочекаємося цього фідбеку.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube