Сьогодні не про екологію природнього та урбанічного середовища, хоча б варто й про це писати майже щодня. Сьогодні про екологію суспільства. Важка тема. Бо ж про екологію урбанічного чи природнього середовища писати легше. Здебільшого люди це не приймають, як загрозу, особливо ті, хто не жив на Донбасі чи на окупованих, чи на замінованих територіях. А сміття, ну, то звичне явище на нашій землі, пише Олена Степова для "ІС", інформує UAINFO.org. 

Але ось під час війни та окупації, сміття то вже є екоцид та знищення нашої з вами землі, то відношення все ж таки має змінюватися. Бо, ось звільнимо ми Крим та Луганську та Донецьку області й що ми там побачимо: купи сміття, зруйновані міста, сміттєзвалища, де будуть лежати побутові, хімічні та радіаційні відходи, бо ж окупант знає, як знищити й зробити не придатним до життя усе, що він не загарбав чи загарбав.

А ще, ми отримаємо абсолютно змінене суспільство. Ось про це ми майже не говоримо, чомусь це тема табу. Бо ж, толерантно не хочеться когось там образити, навіть як що це колаборанти, бо ж знаходяться люди, які стають на їх захист «не все так однозначно, они жертвы окупации». Якщо чесно, то поборники толерантності мають якусь рацію. Що б не відбувалося на війні, у всьому винен окупант. 

Це він створив умови, коли люди стають звірями, це він змінив норми моралі та закону у суспільстві. Ось, якщо накласти екологію природнього та урбанічного середовища на зміни у суспільстві, то можна говорити про екологію суспільства. Можливо це буде достатньо толерантно для позитивної подачі матеріалу, як зараз люблять писати свої дописи ті, хто досі бачить якийсь там примарний мир. 

Яку екологію суспільства ми отримаємо в ОРДЛО? 

Сміття в людях, яке там спресоване пропагандою, особистими образами, особистим відчаєм, особистими втратами. Це страшна суміш. Вони винять у ситуації не окупанта, а нас, бо в них змінені позиції на «война-это мир», «россия не бомбит, а спасает».

Сміття в людях- для мене це дуже складний, але дуже яскравий образ. Бо уявіть собі нашарування цього сміття: сімейний імпринтинг (це коли точку зору дитині нав’язують батьки), соціальний імпринтинг (це коли точку зору нав’язують у дитсадку, школі, вулиці, на роботі), інформаційний імпринтинг (це отримання інформації з телевізору, газет, соціальних мереж). Якщо ще дорослі люди можуть якось ще розкладати це сміття по поличках у своїй голові, чи сортувати його, не допускати у свій особистий світ, то молодь не може цього робити, бо ж сімейний імпринтинг вона отримує у несвідомому стані, коли інформація не опрацьовується, бо немає досвіду, а сприймається, як єдина вірна й непогрішна.

Тому ми досі маємо відсоток людей та навіть сучасної молоді, яка любить росію, срср, сталіна, вбивати, корупцію, тюремну романтику й хоче ковбасу по 2-20, бо це люблять її батьки, бо це живе в їх родині на кухні, у повсякденних розмовах. 

А уявіть, що нашаровано у тих, хто 10 років живе в окупації. Як на мене, це таке саме сміттєзвалище, де побутові відходи перемішані з хімічними та радіаційними. Ось вам й екологія. 

Подивіться, як живуть росіяни: бруд, сміття, вони приймають відходи для захоронення з усього світу, їм байдуже у якому бруді жити, що їсти, що пити, знищено ліси, степи, ніхто не вкладає в ремонт комунікацій, саме тому там зараз комунальний колапс. 

Бо на росії екологія суспільства, це ось купа сміття з срср, сталіна, леніна, царя, путіна, комунізму, монархізму й ще купи лайна та палок. Тому людина –сміття, не розуміє чого вона має жити гарно й вибирає сміття не тільки у голові, інформаційному середовищі, а й у природньому та урбаністичному. 

Світ навколо нас, це відображення того, що всередині нас. Політики це теж наше дзеркальне відображення, вірніше це відображення екології суспільства. Чим чистіше суспільне середовище, тим менше у політиці казнокрадів, шахраїв та злодіїв. 

Боротьба з російської пропагандою, це одне з завдань тилу, бо фронт займається іншою справою. Я досі не розумію, як так сталося, що в країні, яка хоронить Героїв, ще слухають російський реп, рок, наці-шамана та дивляться серіал про пацанів та шушпанів. Гидко. Це, як вступити у купу лайна. Це теж про сміття. Казати про «кино, культура, спорт вне политики», це подавати набої ворогу, щоб він вбивав наші кіно, культуру, спорт та політику. 

На жаль, про боротьбу за окуповані території з позиції відсікання пропаганди мови не йшло і не йде, бо інформаційна спільнота, яку ми називаємо журналістами, абсолютно далека від усвідомлення як це робити, для чого. Тому й досі висить у повітрі питання: а що ж залишиться нам після окупації в ОРДЛО?

Тому, коли звучить це питання, неспокійно гуде рій толерантної спільноти, або ситуація подається в рожево-позитивному режимі «як тільки зайде ЗСУ, усі вийдуть на зустріч у вишиванках». 

А давайте трошки обдивимося цю екологічну катастрофу у суспільстві, без рожевих окулярів.

Ну, про те, що люди там вражені пропагандою, ми вже сказали, але це не найбільша проблема.

Найбільша, це абсолютно змінені соціальні та моральні пріоритети, вірніше, вони зміщені у стан первинних потреб не людини, а істоти, яка прагне вижити за будь яких умов.

Вбивати більше не є злочин. Розумієте про що я? Вбивати більше не є злочин, це не є моральним стопором, червоною кнопкою. Насилля є нормою. Будь яке: сімейне, побутове, соціальне. Булінг у школі, це не те, що вам показують по телебаченню. Це зґвалтування школярів школярами у школі. Це бійки до забиття людини до смерті. 

Вживання наркотиків, алкоголю, це банальність, як «бичок» з цигарки під ноги. Це не розглядається, як аморальна поведінка чи девіантна. Це норма суспільства. Як і жорстокість, як і вбивство, як і насилля. 

Щодо такої поведінки, то, на жаль, за 10 років, суспільство в ОРДЛО стало абсолютним дзеркальним відображенням суспільства росії, де усе це теж є норма поведінки, соціальної поведінки, яка не оцінюється суспільством, як аморальна-девіантна. 

В майже кожній родині мешканців ОРДЛО є ті, хто воює, воював чи загинув на війні з нами. На цьому там теж побудована пропаганда «не простим Украину», ведеться підготовка суспільства «будем мстить и воевать пока не умрем». Мілітарі-уроки у дитсадках та школах, це не забавка – бо чую часто «ой, мы тоже марширували на уроках в ссср, но не стали же убийцами». Ну, це як подивитися, ми ж виправдовували агресію срср проти Афгану, Чехословакії? Є й такі, що зараз виправдовують агресію росії проти України, є ті, хто виправдовує обкрадання армії, корупцію. Це «тихі вбивці», бо це теж вбиває, але голосуванням, згодою, байдужістю. 

В ОРДЛО в школах виправдовується будь який злочин, бо «он сам виноват». Тобто усі жертви зґвалтування, боулінгу не мають жодного шансу на захист, бо суспільство завжди на стороні ґвалтівника та агресора. 

Ось, наприклад, у Довжанську (Свердловськ), ОРЛО, восени у школі на селище Комсомольське, під час уроків у туалеті школярі ґвалтували учня молодших класів, розсилали відео один одного та запрошували прийняти участь у дійстві. Зібралося понад 20 гвалтівників, які тішилися до моменту, коли дитина вже просто перестала приходити до тями. 

«Он сам виноват, может у него ген гомосека и он соблазнил ребят, может от него запах гомосека исходил вот ребята и потеряли контроль, надо проверить семью, чем они там занимаются» – ось вирок вчителів і суспільства. 

Це лише один приклад з сотні прикладів. Просто подумайте над цим. Зауважу, що жодного покарання ґвалтівники не отримали, бо в них «папы герои, воюют против гей-европы и НАТО». Як й над тим, що після розголосу, родині жертви не знайшлося місця у суспільстві й вони виїхали з міста, щоб уникнути подальшого знущання. 

Це щодо екології суспільства. 

От зараз найпопулярніша тема в ОРДЛО «пока мужчины на войне их жены рожают от бурятов, удмуртов, башкиров и чеченцев». Так, це дійсно правда. Народжуваність в ОРДЛО зростає шаленими темпами. В дитсадках є вже цілі групи дітей не притаманної східнякам Донбасу зовнішності. 

Місцеві наливайки будь якого рівня від «киоск», «ночной клуб» до «ресторан» забиті дівчатами та жінками усіх вікових груп від 14 до 50. 

Жінки народжують від «руських», як шалений принтер, вже є родини де кілька дітей погодків від різних «руських» батьків. Народжують вдови «ополченців», тобто чоловіків-колаборантів, яких мобілізували воювати проти нас. Народжують жінки, чоловіки яких пропали безвісті, чи воюють. Народжують школярки. 

Але, понад 80% дітей, які народилися зараз в ОРДЛО, це діти від окупантів.

Хтось народжує, щоб отримувати виплати, материнський капітал, гуманітарну допомогу. Тобто це обдумане й прийняте рішення.

Хтось, бо «верующая русская семья должна быть многодетной». Хтось по «залету», бо не було грошей на протизаплідні засоби чи знань, як це робити. Хтось з вірою, що «заберет меня он в тундру», тобто до москви у палаць, бо ж «все русские богатые».

От зараз в ОРДЛО дуже багато навезли людей на роботу, здебільшого це башкіри чи удмурти, мешканці Красноярського краю. То чоловіки живуть на дві родини: в ОРДЛО сім,я по «законам республіки» й вдома родина по закону росії. 

Жінки та дівчатка ОРДЛО просто полюють за «руськими» в надії на грошову допомогу, можливість виїхати з «угольной швейцарии», а ще, бо «очень хотела родить ребенка от настоящего русского, чтобы поддержать генофонд». Цим ще й пишаються. 

Тому, коли постає питання, що залишиться після окупації, й люди починають малювати якісь рожеві картинки позитивного переможного світу, мене це дратує, бо я знаю реальний світ ОРДЛО. 

Суспільна екологія, тобто моральна складова суспільства, там вже зовсім інша. Мене лякає те, що чи не змусять нас надати громадянство України усім народженим в ОРДЛО дітям, які до того часу стануть дорослими, бо ж вони народжені на території України. 

Звісно ж, можна тішити себе думкою, що усі колаборанти втечуть, усі понаїхавші втечуть. Можна, якщо не знати реальність. 

Ніхто з них не втече. Тільки якийсь відсоток. Й то, ось саме з місцевих колаборантів, а не з понаїхавших росіян. Бо, майже кожен з понаїхавши каже в унісон «тут так красиво, тепло, сытно, уютно, нам все равно какая власть будет, мы будем здесь жить». 

Тому ось й закликаю розглядати це питання зараз, а не коли вже буде пізно. Відповзаючи з нашої землі росія буде намагатися завдати нам як найбільше шкоди. 

Це замінована земля, це деградоване суспільство, це абсолютно знищена екологія, як соціальна, так й природьо-урбаністична. 

Єдине, чому я радію в цій ситуації, що ось на росії можливо зменшення «екологічного» навантаження на суспільну екологію, бо ж перелякані росіянки, які вже розуміють, що вони самі для себе побудували світ «кухня, церква, діти» та розглядаються суспільством лише як скажений принтер для народжування, тому все більше жінок на росії приймає рішення про стерилізацію.

Це, звісно ж, приведе до збільшення азіатського та мусульманського прошарку населення, що докорінно змінить демографічний склад росії. 

То центр російського «бабы еще нарожают» переноситься в ОРДЛО. Бо ж мусульманські чи азіатські жінки навряд чи будуть виконувати волю царя росії, а не волю Аллаха.