16 лютого у виправній колонії "Полярний вовк" помер Олексій Навальний. Це сталося після прогулянки, коли головний критик Путіна відчув себе погано.

Офіційна версія смерті – відірваний тромб. До цього моменту ніяких скарг на здоров'я від Олексія Навального не надходило. За час ув'язнення Навального 27 разів відправили до штрафного ізолятора. За словами його оточення, він провів у ШІЗО 308 днів.

Вже з самого початку ця смерть викликає питання. Наприклад, повідомлення про смерть Навального з'явилося на сайті ФСВП Росії всього через дві хвилини після того, як ця смерть нібито офіційно сталася. Це дуже підозріло, адже російська влада, як будь-який тоталітарний режим, ніколи не діє у таких випадках так оперативно, тим більше коли йдеться про смерть політичних ув'язнених.

Передбачаємо, що Кремль разом зі своєю зграєю пропагандистів буде коментувати смерть головного опозиціонера Росії як це було раніше у аналогічних випадках – мовляв, він вже давно не становив небезпеки тому його смерть не вигідна Путіну і взагалі це зробив Захід, якому потрібна така собі сакральна жертва. Майже кожне знакове політичне вбивство у Росії коментувалося саме так.

OBOZ.UA згадав найбільш резонансні загибелі ворогів Володимира Путіна, які стали за час його правління, інформує UAINFO.org.

Борис Нємцов

За час правління Путіна було вбито достатньо критиків його політики. Найгучніша – вбивство поряд з Кремлем політика та запеклого опонента Бориса Нємцова у 2015 році.

У 1990-х роках Нємцов був політичною зіркою пострадянської Росії. Він став віце-прем’єр-міністром і деякий час розглядався як можливий кандидат у президенти, але Борис Єльцин у 2000 році своїм наступником обрав Путіна. Нємцов публічно підтримав цей вибір, але з часом ставав дедалі критичнішим до Путіна через внутрішню політику останнього.

У 2004 року Нємцов підтримував Помаранчеву революцію в Києві, 2014 року – Євромайдан. Різко критикував подальшу політику Росії щодо України. Нємцов очолював масові вуличні акції протесту проти результатів парламентських виборів 2011 року та писав звіти про корупцію серед чиновників. Його також кілька разів арештовували під час розгону мітингів опозиції.

У лютому 2015 року, лише через кілька годин після того, як він закликав громадськість приєднатися до маршу проти військової агресії Росії в Україні, опозиціонеру чотири рази вистрелили у спину. Також наступного дня він мав оприлюднити свою доповідь із доказами участі російської армії у бойових діях на Донбасі. Путін після цього зазначив, що вбивство "носить замовний та провокаційний характер" та взяв "під особистий контроль" розслідування вбивства Нємцова.

Навіть незважаючи на великий резонанс у світі реальні вбивці та замовники залишаються на волі. Дивлячись на те, що за вбивством стояли люди Рамзана Кадирова, можна не сумніватися, що саме Путін і був основним замовником показової страти одного з головних своїх критиків.

Борис Березовський

Свого часу один з найбагатших та найвпливовіших людей у Росії, який наприкінці 1990-х став частиною найближчого оточення Єльцина. Березовський, як вважають, зіграв важливу роль у приході Путіна до влади. Зробивши свою справу, він не зміг закріпитися при новому президенті. Його суперечка з Путіним призвела до втечі до Великобританії, де він клявся повалити Путіна та засудити його за злочини. Він також звинуватив Кремль в організації вбивства Олександра Литвиненка, колишнього офіцера розвідки та інформатора, отруєного до смерті в 2009 році.

У 2013 році Березовський був знайдений мертвим у замкненій ванній кімнаті свого будинку Британії з петлею на шиї. Спочатку цю смерть вважали самогубством, однак офіційно й до сьогодні встановити причину смерті не вдалося. Друзі та родичі Березовського вважають, що ця смерть – вбивство на замовлення Путіна.

Анна Політковська

Анна Політковська була російським репортером "Нової газети", чия книга "Путінська Росія" та "Росія без Путіна" звинуватила лідера Кремля в перетворенні країни на поліцейську державу. Вона багато писала про жорстокі масові вбивства в Чечні, звинувачуючи у цьому російську владу та Рамзана Кадирова.

7 жовтня 2006 року її вбили у ліфті власного будинку. Правозахисники переконані: причиною вбивства журналістки стала її професійна діяльність. П'ятеро чоловіків були засуджені за її вбивство, але суддя визнав, що це було замовне вбивство, причому 150 000 доларів із гонорару заплатила особа, яку так і не було встановлено.

Невдовзі після її вбивства Путін відмежував Кремль від будь-якої причетності до злочину, заявивши, що її "смерть сама по собі більше шкодить нинішній владі як Росії, так і Чеченської Республіки... ніж її діяльність". Слідство вів особисто генпрокурор Росії.

Олександр Литвиненко

"Олександр Литвиненко був колишнім агентом КДБ, який помер через три тижні після того, як випив чашку чаю, у який було додано смертоносного полонію-210. Британське розслідування виявило, що Литвиненка отруїли російські агенти Андрій Луговий і Дмитро Ковтун, які виконували накази, "ймовірно, схвалені" Путіним. Росія відмовилася їх екстрадувати, а в 2015 році президент РФ нагородив Лугового медаллю "За заслуги перед Батьківщиною".

Литвиненко був значним критиком Кремля та Путіна, а пізніше звинуватив ФСБ в організації серії вибухів квартир у Росії в 1999 році, в результаті яких загинули сотні людей. Того ж року відбулося російське вторгнення до Чечні — і разом з ним прихід до влади Путіна. Також Литвиненко звинуватив Путіна в замовленні вбивства Політковської.

Сергій Юшенков та Юрій Щекочихін

У 2003 році стало зразу два вбивства людей, які вели розслідування діяльності Кремля та особисто Путіна. Так, колишній полковник армії Сергій Юшенков проводив активну політичну діяльність, коли його застрелили біля його будинку в Москві. Головне, за що могли вбити Юшенкова - він збирав докази того, що за вибухами будинків у 1999 році у Росії стояв Путін.

Журналіст Юрій Щекочихін також розслідував вибухи у 1999 році, коли він несподівано захворів на загадкову хворобу в липні 2003 року і раптово помер, за кілька днів до того, як повинен був вилетіти в США. Його медичні документи були визнані російською владою секретними.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube