Третій рік війни буде дуже не простим для України, оскільки перед країною стоїть реальна загроза отримати поразку.

Про це в колонці на "УП" написав ексзаступник Міністра оборони України Віталій Дейнега, інформує UAINFO.org.

"Повномасштабна війна, яка має на меті знищення країни, окупацію її території та ліквідацію активної частки населення – це надто велике соціально-політичне та кінетичне явище, щоб було інакше. Ми механічно рахуємо війну роками.

Перший рік був про згуртованість, надію та боротьбу за виживання. Для когось воно полягало у втечі через корки навіть на зустрічній смузі. Для когось – у поході в ТЦК, донатах та інших видах активного спротиву.

Другий рік став кінострічкою, до якої б дуже підійшов тривожний скрипковий мотив з "Реквієм за мрією". Тут ми дізналися, що попередні успіхи не гарантують нових, а супротивник швидко вчиться і вміє повертати проти нас наші ж винаходи, які до цього давали перевагу нам. 

Так росіяни досягли паритету, а місцями та переваги над нами в більшості різновидів нової зброї, яка багато в чому врятувала нас в 2022 році – в дронах.

Вони просто взяли найкращі напрацювання, яких було досягнуто внаслідок нашої креативності та децентралізованості, та поставили їх на конвеєр промисловості тоталітарної країни. Додайте сюди фортифікації та всі інші переваги, які в них були, і зрозумієте, чому наш контрнаступ застряг у Роботиному, а Бахмут, нехай і колосальною ціною, знову окуповано.

Читайте також: Експерт розповів про ризик катастрофічної нестачі боєприпасів та оцінив, чого очікувати на фронті у 2024-му

Третій рік буде непростим. Дуже непростим. Минулої весни на урядовому засіданні, почувши чергову заяву про те, що треба поспішати закінчити проєкти до осені, бо там може чекати перемога, я не витримав і сказав прем'єру та іншим, що не буде ніякої перемоги – ні в 2023, ні в 2024 році.

Сьогодні я б додав, що, якщо ми не прокинемось, то цілком можемо отримати поразку. 

Прямо зараз, поки ви читаєте це, у нас в кількох місцях "сиплеться" фронт. І, враховуючи резерви ворога, це тільки початок. Зараз супротивник спробує ліквідувати наші плацдарми для потенційних контрнаступів, зокрема Роботине та Кринки. Але навіть на вже ліквідованому виступі (Авдіївці) вони не зупинились і окупували Степове та штурмують Ласточкине. 

Паралельно вони сильно тиснуть у кількох інших місцях: Красногорівка, Бахмутський напрямок і далеко не тільки. Вони завершили ротаційні заходи на Куп'янському напрямку, і скоро ми можемо очікувати там на серйозні проблеми.

Фронт "сиплеться", і поки новий головнокомандувач намагається знайти ресурси всередині самих Збройних сил, ми маємо прийняти, що нас, нехай і з запізненням на рік, чекає велика мобілізація. Це, звичайно, якщо ми хочемо жити як країна. <...>

Читайте також: Чому вихід з Авдіївки став великою втратою для України: полковник запасу ЗСУ назвав справжню причину

Тепер пару слів про ресурси. Росіяни наступні декілька років будуть почуватися відносно добре. Свою перемогу або хоча б мир на своїх умовах вони хочуть отримати в 2025-му, бо з 2026-го і надалі через низку об'єктивних причин час може перестати грати їм на руку.

Та й ми маємо розуміти, що є багато ознак того, що путін хоче почати пряме протистояння з НАТО ще за свого біологічного життя. А для цього потрібно буде довести до якогось результату українське питання і відновити після цього армію. Тому вони будуть поспішати, а значить, і робити неоптимальні для себе кроки. 

Тепер ми значно краще розуміємо, яким саме чином СРСР переміг гітлерівську Німеччину. Подивившись на те, як російські солдати йдуть по трупах своїх колег назустріч нашому FPV, можна легко зрозуміти, як саме воювали тоді від Сталінграда й Курська до Берліна. 

Переломити ту війну на свою користь вони змогли за півтора року. Схоже, що з нами вони розраховують на незначно довші дедлайни. <...>

Читайте також: "РФ намагається використати теперішню слабкість України": у Латвії зробили заяву про наступ окупаційної армії

Два роки тому, коли гуркіт артилерії було чути по всьому Києву, ми зрозуміли, що смерть – близько як ніколи. Для кожного з нас окремо і для всіх нас разом як нації. Потім цей гуркіт перемістився на Донбас. Але загроза смерті не стала меншою – просто її ознаки тимчасово географічно відсунулися. 

Я дуже люблю київську філармонію, і мені приємно знати, що там аншлаги майже кожні вихідні. Але не дайте цій безтурботності ввести себе в оману. Зрештою кажуть, що коли йшов бій під Крутами, в Києві теж давали оперу. 

Третій рік війни – це рік, коли нам треба згуртуватись, як у першому, але перейти з режиму спринту в режим марафону, з анаеробного в аеробний, як інституціям, так і кожному з нас. І починати грати в довгу, попутно гасячи пожежі на фронті. 

Дуже рекомендую кожному з вас фізично та психологічно готуватись до великої мобілізації. Якщо вона відбудеться, нехай із запізненням на рік, багатьом із нас доведеться надіти погони. А тоді часу на підготовку буде вже трохи менше", - пише Віталій Дейнега.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube