Нарешті вдалося викроїти трохи часу і таки подивитися вже чимало обговорювану зустріч Познера з Азаровим.

Загалом такі інтерв’ю завжди доволі цікаво дивитися – не тому, що отримуєш додаткову фактологічну інформацію з уст інтерв’юйованого (це рідко трапляється), а тому, що в деяких запитаннях, на якісь долі секунди, тобі може відкритися глибинна суть людини, - за умови якщо інтерв’юерові вдалося викликати на це співрозмовника.

Загалом Азарову неймовірно пощастило: отримав змогу близько 50 хвилин вимальовувати, який він вдумливий та обізнаний професіонал, – і все на Першому каналі, з найкращим інтерв’юером Росії. Тільки от інакше, як замовленням цю передачу складно назвати, принаймні, таке склалося враження.

Познер неодноразово зізнавався, що він людина підневільна і також мусить дотримуватися доручень у наказовій формі від керівництва. Та й уже на початку передачі сам зазначив, що не він ініціював інтерв’ю – пропозиція надійшла саме від Азарова. Що найголовніше, давно не спостерігала такої байдужості, з яким Володимир Володимирович спілкувався з Азаровим. Навіть не намагаючись вникнути в тему й детально ознайомитися з предметом розмови, він, здається, з усім погоджувався й щиро співчував тому, що «в защите нуждается русский язык, а не укрАинский». Тоді згадалося інтерв’ю двохрічної давності, яке Володимир Познер давав Мустафі Наєму: у відповідь на запитання про те, чи відслідковує пан Познер ситуацію в Україні зі ЗМІ, він відповів так: «Вы знаете, я гораздо хуже в ней ориентируюсь. … А как вообще обстоят дела в украинской журналистике, я не знаю».

Схоже, не лише у питаннях ЗМІ, а й в інших важливих національних питаннях України журналіст мало обізнаний. Тому й отримали глядачі спіч Азарова – повністю безапеляційний, слід зазначити.

Прем’єр-міністр, звісно, намагався видаватися щирим. Але цинізм, як не крути, приховати складно. Тут навіть не знаєш, що перераховувати, бо доведеться цитувати всю програму: і те, як «пригнічується» російська мова та люди, що неї розмовляють, навіть діти. Адже, приміром, на перерві вчитель та учень мають право говорити лише державною мовою. І на зустріч із чиновником треба йти з перекладачем, якщо не знаєш, української, бо на звернення російською той не відповідатиме.

Азаров вилив душу і в газовій темі, і в справі Тимошенко, і щодо відносин України та Європи. Познер йому на все підтакував, де треба – підсміювався, а де – співчутливо кивав.

Кульмінацією виявився опитувальник Марселя Пруста. Коли на запитання, в яких випадках ви кажете неправду, Азаров відповів: «Ни в каких». Скажіть, пане прем’єр-міністр, чому ж тоді та влада, яку ви представляєте, так забрехалася в своїх обіцянках та (не)виконаних справах, що наскрізь просякнута неправдою?

А в останньому запитанні, про зустріч із Богом, Азаров відповів: «Прости меня, Господи, за все, что я совершил на этой земле». І говорив він це з такою посмішкою, ніби про себе дуже сподівався, що таку зустріч омине… 

 

 Ірина КОВАЛЬЧУК