Куля, що падає, або "Куля часу" — велика, блискуча і щороку рівно о 00:00 розсипається міріадами конфеті на Таймс-сквер. Але перш ніж стати символом Нового року вона пройшла довгий шлях, передає ТСН, інформує UAINFO.org.

Вперше така куля з'явилася не в США, а в Портсмуті, у Великій Британії, 1829 року. Її було споруджено за проєктом Роберта Оучопа, капітана англійського флоту. Завдяки їй капітани кораблів у гавані могли точно налаштувати свої хронометри, оскільки точність годинників у той час була дуже умовною, і для їхнього коригування часто застосовувався якийсь централізований сигнал. Другий з'явився у Гринвіцькій обсерваторії 1833 року, він був споруджений за проєктом королівського астронома Джона Понда.

Це виявилося настільки затребуваним, що приблизно 150 аналогічних куль з'явилися у всьому світі. До нашого часу збереглися, щоправда, одиниці.

Перша американська "Куля часу" з'явилася 1845 року, а ось знаменита куля на Таймс-сквер — 1907 року, і спочатку вона була набагато меншою, зроблена з дерева і металу. Діаметр кулі складав 152 сантиметри, важила вона 300 кілограмів, освітлювали її 25 лампочок. Від того часу куля виросла до 3,67 метра в діаметрі і важить зараз майже 5,5 тонни.

Нинішній дизайн був розроблений 2007 року спільно Waterford Crystal та Philips Lighting. Куля складається з 2688 кришталевих трикутників, що підсвічуються 32256 LED-лампочками, і на відміну від минулих версій ця куля розташована на площі цілий рік, тому стала постійною пам'яткою Нью-Йорка.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube