У цифрову епоху розділення процесів стало нормою: лікарі сканують, техніки фрезерують, дизайнери проектують. З одного боку, це дозволяє розподілити навантаження, з іншого -  створює ризик, коли жоден із учасників не бачить повної картини. Саме тому в сучасній стоматології набуває значення практика, коли зубний технік особисто бере участь у цифровому моделюванні. Не як виняток - а як стандарт.

Про це зсередини розповідає Олександр Терентьєв, зубний технік із понад десятирічним досвідом, який працює в преміум-сегменті та нині розвиває власну лабораторію в США. Його принцип -  повний контроль над кейсом, починаючи з первинного дизайну.

Чому делегування -  не завжди плюс

У багатьох лабораторіях перший етап - цифрове проєктування -  передають окремим фахівцям. Часто це працює, але так само часто призводить до непорозумінь між техніком і дизайнером: розбіжності у баченні анатомії, естетики, навіть просто -  підходу до вирішення завдання.

«Якщо технік не створює дизайн самостійно, він втрачає контроль над найважливішим - формою, пропорцією, напрямом росту зубів. А потім змушений переробляти», - пояснює Олександр Терентьєв.

У його практиці -  повна участь у проєктуванні кожного кейсу: від імплантологічної платформи до завершального шару кераміки. Це не тільки знижує кількість корекцій, а й дозволяє досягти більш точного результату з першого разу.

Професійний стиль -  це теж інструмент

Самостійне моделювання дає змогу техніку розвивати власний стиль - те, що з часом стає впізнаваним підписом. У роботах Олександра ключовими рисами є структурна точність, опрацювання кожного елементу морфології та баланс між функцією і естетикою.

«Я прагну до того, щоб реставрація вже після фрезерування була максимально близька до фінального вигляду. Для цього витрачаю багато часу на етапі дизайну», — зазначає він.

Він також використовує допоміжні фізичні моделі, надруковані окремо, які дозволяють перевірити форму ще до виготовлення фінального виробу. Це створює ефект «попередньої примірки» в зуботехнічному середовищі.

Сторонні виконавці - розмита відповідальність

Ще один аргумент на користь власного моделювання - відповідальність. Технік, який сам створив цифровий шаблон, розуміє всі його сильні та слабкі сторони. Він знає, чому вибрав ту чи іншу форму, якими були обмеження, які ризики треба врахувати.

У випадках, коли проєктування виконує стороння особа, цей ланцюг знань розривається. І навіть якщо візуально все виглядає правильно, результат може не відповідати клінічним очікуванням.

«Коли результат - твоя відповідальність, ти не можеш дозволити собі компроміси. Це змінює не лише якість роботи, а й ставлення до неї», - говорить Терентьєв.

Індивідуальний підхід як конкурентна перевага

У сфері преміум-протезування, де клієнти очікують не просто “зуб”, а ідеальну гармонію усмішки й функції, такий підхід - уже не розкіш, а необхідність. І саме тут самостійне моделювання стає конкурентною перевагою.

Дизайн, створений самим техніком, враховує не лише цифрову модель, а й розуміння тканин, анатомії, текстур, функціонального навантаження. У комплексі це дозволяє досягти результату, який важко повторити за шаблоном.

Стандарти майбутнього: не швидкість, а точність

У майбутньому техніки, які не беруть участі в створенні дизайну, можуть опинитися за бортом - не через брак навичок, а через втрату розуміння процесу. Зі зростанням ролі цифрових рішень важливим стає не тільки вміння працювати з матеріалами, а й здатність мислити як дизайнер, анатом, інженер.

«Для мене дизайн - це частина роботи, яка визначає все інше. Тому я не бачу сенсу віддавати її на аутсорс», - підсумовує Олександр.

Його підхід поступово перетворюється з індивідуального вибору на професійний стандарт. І, можливо, саме в цьому - шлях розвитку цифрової стоматології, яка починається не з технологій, а з рішень фахівця.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube