Поки диктатор Путін святкував "захоплення" Куп'янська, пошуково-ударне угруповання бригади "Хартія" проникало на позиції росіян, знищуючи десятки окупантів.

Як інформує Цензор.НЕТ, про це йдеться в матеріалі The Times.

Подробиці

Операція дозволила оточити загарбників у Куп'янську, пише видання.

Полковник Сергій Сидорін дивиться на екран пункту управління і бачить, як російський солдат ковзає замерзлою водоймою, а потім провалюється під кригу. Коли піхотинець вибирається на поверхню, дрон, що завис над ним, скидає гранату.

Молодший офіцер перемикає трансляції безпілотників - на кожній з них російські піхотинці, які вже не рухаються або помирають, на білому українському снігу рясніють яскраві плями крові.

"Досить", — каже полковник та іронічно кривиться.

38-річний Сидорін керує пошуково-ударним угрупованням у Куп'янську. 

Бійці зірвали плани Кремля та поставили Путіна у незручне становище. 2 грудня диктатор заявив про "взяття" Куп'янська, а вже 12 грудня президент Зеленський з'явився на околицях міста. Згодом стало відомо, що насправді саме російські війська опинилися в оточенні.

Сидорін зазначив, що під час боїв лише його підрозділ ліквідував або порани щонайменше 1,5 тис. рашистів - у співвідношенні десять до одного на користь української сторони. За його оцінкою, в місті залишається не більше 50 росіян, які переховуються в ізольованих осередках.

Офіцери та штурмовики, які безпосередньо ведуть бої на місці, кажуть, що операція стала найуспішнішою для України відтоді, як у 2024-му її армія прорвалася на територію Курської області РФ.

Таємний план

Росіяни, здається, могли безперешкодно просочуватися крізь українські позиції через занедбаний газопровід, щоб переправляться через Оскіл і закріплятися в тилу українських військ. У такий спосіб вони захопили низку сіл на північ від Куп’янська.

До середини вересня кілька сотень російських військових уже розосередилися містом.

"Ситуація ставала критичною, — каже Сидорін. — Ми могли повністю втратити контроль над містом".

Захоплення Куп’янська дало б Росії плацдарм на західному березі Осколу та нову лінію постачання для підтримки угруповання на Донбасі. Через чисельну та вогневу перевагу противника українські підрозділи, що залишалися в місті, не могли дозволити собі чекати підкріплення.

21 вересня Сидоріну дали три дні, щоб сформувати боєздатне угруповання з підрозділів новоствореного 2-го корпусу "Хартія", які на той момент ще не були залучені до бойових дій.

Проти українських воїнів стояла російська механізована бригада та два мотострілецькі полки, переважаючи їх у кількості. 

Тому замість лобових боїв українське командування вирішило адаптувати й удосконалити тактику проникнення, яку до того застосовував противник.

Штурмову групу поділили на малі підрозділи - приблизно по вісім піхотинців у кожному, які почали рухатися різними напрямками, щоб дезорієнтувати росіян.

"Ми вирішили одночасно діяти з усіх напрямків. Не відкрито, а потайки. Й там, де досягали успіху, одразу його розвивали", — пояснив Сидорін.

OSINT-спільноти попросили тимчасово не викладати інформацію про переміщення українських підрозділів у районі Куп’янська. Також територію закрили для журналістів, тому окупанти не могли зрозуміти справжню мету операції.

"Групи постійно рухалися вперед, вперед і ще раз вперед, уникаючи великих і виснажливих боїв, — розповів Сидорін. — Якщо ми виявляли противника, здебільшого знищували його за допомогою БпЛА, а піхота йшла далі й перерізала логістичні маршрути ворога".

Наступ 

Операція припала на похолодання, сильні дощі та стійкі тумани, які суттєво ускладнювали росіянам розвідку.

9 жовтня перші українські підрозділи штурмом узяли село Кіндрашівка, а вже за два дні вибили противника з позицій у Радьківці. До 21 жовтня вони вийшли до берегів Осколу на північ від Куп’янська, перерізавши логістику російських військ на заході та півдні.

Командир штурмової роти 13-ї бригади "Хартія" на псевдо "Зануда" розповів, що 22 жовтня його підрозділ висунувся на підтримку частин, які напередодні досягли Осколу. Наступ здійснювали пішки - бійці долали до 20 кілометрів на день у повному спорядженні.

"Ми діяли поетапно. Заходить ударна група з двох-трьох людей, зачищає невелику ділянку. Потім заходить піхота, закріплюється, облаштовує оборону. Штурмовики відходять, відпочивають і знову працюють", — пояснює він.

Згодом рота вступила в бій з російськими військами, які закріпилися в лісосмузі - це затримало просування українців майже на тиждень. Один зі штурмовиків, 28-річний "Студент", упродовж наступних тижнів знищив дев’ятьох російських військових, зачистивши три ворожі позиції.

У листопаді рота продовжувала важкі бої. Потім разом із батальйоном військові роти вийшли до Осколу, а потім розвернулися в напрямку самого Куп’янська. За словами "Зануди", його бійці спеціально готувалися до штурму конкретних будівель і мали потужну підтримку дронів та артилерії.

"Хлопці не заходили всліпу. Кожну будівлю фотографували з усіх боків: де які вікна, де підвали, де входи. Ми знаходили плани цих будівель, наскільки це було можливо, щоб чітко розуміти внутрішнє планування", — розповідає він.

Батальйон заявив про 433 підтверджені втрати російськими військами. Хоча й самі українські воїни зазнали втрат

У батальйоні заявляють про 433 підтверджені втрати особового складу противника, хоча й самі українці зазнали відчутних втрат.

Вже у грудні росіяни почали гостро відчувати нестачу постачання й боєприпасів. Українці, спостерігаючи з дронів, виявили та знищили низку отворів у газопроводі, яким росіяни користувалися для проникнення в тил.

Інші підрозділи приєдналися до пошуково-ударного угруповання, здійснивши контратаки на південному заході Куп’янська, тоді як корпус "Хартія" тиснув із півночі. 

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube