Російський диктатор Путін готовий був всерйоз почати переговори про припинення війни проти України, але ситуацію змінила операція США та Ізраїлю проти Ірану, стверджує в колонці для The New York Times російський журналіст і письменник, колишній головний редактор телеканалу Дождь Михайло Зигар, передає NV, інформує UAINFO.org.

На початку року доходи країни-агресора падали під тягарем війни і санкцій, виробництво скорочувалося, кредити стали непомірно дорогими, а запозичення — практично неможливими, пише автор. Наприкінці січня Росія змушена була продавати нафту Індії по 22 долари за барель (третина ринкової ціни).

За словами Зигаря, у лютому Путін раптово почав звертати увагу на слабшання російської економіки, і «з'явилися навіть ознаки того, що він може змінити свою думку щодо переговорів з Україною».

«Потім почалась війна в Ірані. Одним махом умови для примирення було порушено. На тлі високих цін на нафту, розколу на Заході та надмірного втручання США тиск на Путіна з метою досягнення угоди ослаб. За дивним збігом обставин, початок війни в Ірані зупинив перспективу припинення війни в Україні - саме в той момент, коли Путін, здавалося, був готовий розглянути це питання», — стверджує журналіст.

Як пише Зигар, у лютому здавалося, що Путін готовий змінити курс і провести перестановки в переговорній команді. Кирило Дмитрієв, «якого багато хто вважає незначною фігурою без реального мандата», був на межі звільнення, каже автор. На його місце розглядали кандидатуру Ігоря Сєчіна, глави Роснефти, якого вважають правою рукою Путіна і який раніше курирував відносини РФ із Латинською Америкою, а також налагоджував стосунки з американськими нафтовими магнатами. Це вказувало на те, що Путін, «можливо, почне серйозно ставитися до переговорів», вважає журналіст.

Одночасно почали ширитися чутки про наближення масштабної перестановки в російському уряді. За словами Зигаря, якби Путін «хотів домагатися миру з Україною», йому б довелося повністю перебудувати структуру влади. Над прем'єром країни-агресора Михайлом Мішустіним уже почали збиратися хмари — люди з його оточення нещодавно стали обвинувачуваними в кримінальних справах.

«Ми ніколи не дізнаємося, що могло б статися. 28 лютого аятоллу Алі Хаменеї було вбито внаслідок спільної американо-ізраїльської атаки; у наступні дні все змінилося. Ціни на нафту злетіли вище 100 доларів за барель, і, що стало серйозним поворотом подій, Сполучені Штати скасували санкції щодо російської нафти. Попит на російські добрива різко зріс, оскільки світ страждав від перебоїв у постачанні продовольства. Раптово економічні проблеми, що терзали Росію, немов випарувалися», — пише Зигар.

Крім того, між США та їхніми союзниками по НАТО, які відмовилися направляти кораблі в Ормузьку протоку, загострилися розбіжності. Війна на Близькому Сході відволікає увагу США і витрачає зброю та боєприпаси, які могла б отримати Україна, зазначає автор. Затяжна війна з Іраном може підірвати політичні позиції Трампа і послабити Республіканську партію напередодні проміжних виборів.

«Трамп, як і будь-який американський президент, — тимчасова фігура: зрештою прийде нова адміністрація, можливо, із зовсім іншим підходом до Росії. Війна в Ірані може прискорити це зрушення. З цього погляду, поступки щодо України були б безглуздими», — міркує журналіст.

Читайте також: Зеленський: Трамп не став на жоден бік, але вирішив не дражнити Путіна

Однак потік грошей, що надходять зараз у Росію, не гарантує, що російський диктатор зможе продовжувати війну нескінченно. Деякі наближені до уряду вважають, що нинішня ситуація буде короткочасною, санкції проти Росії відновляться, а постійного порятунку для російської економіки не існує.

Зигар також пише, що в Росії наростає напруженість. Кремль перед парламентськими виборами цієї осені «перебуває в стані параноїдального очікування». Режим уже жорстко розправився з проурядовим блогером, який публічно виступив проти Путіна, вжив заходів для блокування Telegram і обмежив Інтернет у Москві та Санкт-Петербурзі.

«Рівень суспільного невдоволення, який ще нещодавно був немислимий, тепер став частиною повсякденного життя. Схоже, незабаром Путіну доведеться зробити важливий вибір: погодитися на будь-яку форму деескалації в Україні, що потенційно передбачає припинення війни, або рухатися в протилежному напрямку — посилювати контроль повсюдно, аж до нової мобілізації. Передбачити, яке рішення ухвалить Путін, неможливо. Але важливим фактором стане те, чи продовжить Америка свою війну», — підбиває підсумок журналіст.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube