Астероїд, удар якого знищив динозаврів, ймовірно, також створив одну з найдовговічніших підземних екосистем на Землі, повідомляє Space.com інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.ua.

Коли 66 мільйонів років тому гігантський камінь впав на мексиканський півострів Юкатан, він спричинив глобальну катастрофу, яка знищила 75% живих істот на Землі, включаючи всіх нелітаючих динозаврів.

Але, за словами вчених, цей самий удар міг створити велике підземне середовище, здатне підтримувати мікробне життя щонайменше протягом восьми мільйонів років — у чотири рази довше, ніж вважалося раніше.

Вчені використали додаткові комп'ютерні моделі та виявили, що гідротермальна система, яка утворилася під знаменитим кратером Чиксулуб, існувала набагато довше, ніж очікувалося, що робить її найдовговічнішою гідротермальною системою, створеною в результаті удару астероїда, з усіх задокументованих на Землі.

Читайте також: ООН попереджає про 80-відсоткову ймовірність кліматичного хаосу через Ель-Ніньйо

«Попередні дослідження, проведені на початку 2000-х років, припускали, що система, створена ударом Чиксулуба, проіснувала близько двох мільйонів років. Ці висновки ґрунтувалися на комп'ютерних моделях, які навіть на той час вважалися консервативними оцінками, але ми все одно були здивовані результатами нашого дослідження», — заявила Аннемарі Пікерсгілл, співавторка дослідження зі Шотландського університетського центру екологічних досліджень (SUERC).

Падіння астероїда Чиксулуб створило кратер діаметром 200 кілометрів і вивільнило величезну кількість тепла, яке проникло глибоко в кору Землі. Після цього морська вода з Мексиканської затоки проникла в тріщинуваті й розплавлені породи під кратером, створивши мережу гарячих, заповнених водою пор і тріщин. Це створило умови, які вчені вважають вкрай сприятливими для мікробного життя.

У 2016 році вчені пробурили свердловину в «кільці вершини» Чиксулуба в рамках експедиції 364 Міжнародної програми океанічних досліджень, витягуючи зразки гірських порід із глибоких шарів морського дна. Серед зібраних матеріалів був багатий на калій польовий шпат, що утворився в результаті циркуляції гарячих рідин у кратері після удару.

Читайте також: Вісь рівноваги: вчені виявили приховану лінію симетрії, що розділяє Землю на східну та західну півкулі

Використовуючи так звані методи аргон-аргонового датування, вчені визначили, що ці мінерали формувалися протягом тривалого часу, починаючи з періоду 66 мільйонів років тому і закінчуючи приблизно 58 мільйонами років тому. Тобто, гідротермальна активність тривала щонайменше вісім мільйонів років.

Щоб зрозуміти, як це можливо, вчені провели комп'ютерне моделювання, яке показало, що кілька факторів діяли разом, підтримуючи сприятливе середовище. Серед них — високопроникні тріщинуваті породи, залишкове тепло від самого удару та природна геотермальна енергія регіону.

Вважається, що гідротермальні середовища відіграли вирішальну роль у походженні та еволюції життя на ранній Землі. Отже, якщо системи, утворені в результаті ударів метеоритів, можуть залишатися активними протягом мільйонів років, вони можуть забезпечити стабільні місця проживання, де мікробні спільноти можуть виникати і процвітати навіть після катастрофічних подій, подібних до падіння астероїда Чиксулуб.