Вчені за допомогою супутникових знімків виявили сотні раніше невідомих монументальних похоронних споруд по всій пустелі Атбай на північному сході Африки, що свідчить про існування величезної та складної давньої скотарської культури.

Відкриття були зроблені в рамках проєкту Atbai Survey Project, міжнародної дослідницької ініціативи, в якій беруть участь вчені з кількох установ, зокрема доктор Марія Кармела Гатто з Інституту середземноморських та східних культур Польської академії наук, пише Heritage Daily, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Дослідники виявили 280 великих похоронних споруд у регіоні, що простягається від південного Єгипту до кордону з Еритреєю. З них 260 були виявлені вперше виключно завдяки аналізу супутникових знімків з таких платформ, як Google Earth та Bing Maps.

За словами доктора Гатто, знахідки демонструють, що монументальні кам’яні споруди були не ізольованими місцями, а частиною поширеної культурної традиції, що сягає IV та III тисячоліть до нашої ери.

«Ми маємо справу не з окремими пам’ятками, а з величезною культурною традицією, що охоплює тисячі квадратних кілометрів», — сказала Гатто.

Ці споруди, відомі як Атбайські огорожі, складаються з великих кам’яних гробниць, оточених круглими або овальними огорожами діаметром від кількох метрів до понад 80 метрів. Зверху пам’ятники виглядають як величезні кам’яні кола, розкидані по пустельному ландшафту. У межах огороджень археологи виявили людські та тваринні поховання, менші кам’яні споруди та кургани.

Сьогодні пустеля Атбай — це посушливий і негостинний ландшафт зі скелястими рівнинами, сухими річковими долинами та рідкісними джерелами води, розташованими між долиною Нілу та Червоним морем. Однак кілька тисяч років тому регіон пережив Африканський вологий період, коли значно більша кількість опадів перетворила пустелю на луки, здатні утримувати великі стада пасовищних тварин.

Незважаючи на розташування між добре вивченими стародавніми цивілізаціями Єгипту та Нубії, археологія регіону Атбай залишалася маловивченою протягом десятиліть. Використання технології дистанційного зондування дозволило дослідникам обстежувати величезні пустельні території набагато ефективніше, ніж традиційні методи польових досліджень. Вчені вважають, що похоронні комплекси вказують на рівень соціальної організації та культурної складності серед стародавніх скотарських громад, який раніше недооцінювали.

Подібні монументальні похоронні традиції були також задокументовані в Лівії, Нігері, Чаді, Саудівській Аравії, Кенії та Джибуті, що свідчить про те, що скотарське населення по всій Африці та Аравії могло мати спільні уявлення щодо соціальної ієрархії, символіки худоби та похоронних практик.

Одним із найкраще збережених та найбільш ретельно вивчених місць є похоронний комплекс у Ваді-Хашаб у Східній пустелі Єгипту. Розкопки, проведені польськими археологами з Варшавського університету, виявили 25 поховань у межах цього комплексу.

У центрі комплексу знаходилося людське поховання, оточене великою рогатою худобою, вівцями та останками дитини. Радіовуглецевий аналіз показав, що пам’ятка продовжувала використовуватися та модифікуватися протягом майже двох тисяч років після її первісного будівництва, що свідчить про те, що це місце зберігало культурне значення для наступних поколінь. Поховання тварин, особливо тих, що стосувалися великої рогатої худоби, ймовірно, мали важливе символічне та релігійне значення в цих стародавніх скотарських суспільствах.

«Важливість тварин відображалася в організації цвинтарного простору», — пояснила доктор Гатто. «У деяких гробницях центральне поховання було оточене могилами великої рогатої худоби та інших тварин. Таке розташування може свідчити про існування соціальної ієрархії та елітного статусу, пов’язаних із володінням худобою».

Супутникові знімки також виявили сліди давніх шляхів навколо багатьох кладовищ. Ці стежки, утворені багаторазовими переміщеннями людей і худоби через пустелю, надають додаткові докази того, як скотарські громади організовували та використовували ландшафт тисячі років тому.

Дослідники стверджують, що масштаб пам’ятників свідчить про значну координацію праці та соціальне планування. За оцінками, будівництво кам’яної огорожі середнього розміру могло вимагати понад 160 днів роботи однієї людини або кількох днів праці великої організованої групи.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube