Нове дослідження вперше підтвердило наявність вірусу герпесу людини у лемурів за допомогою молекулярного аналізу, окресливши випадки смерті чотирьох тварин, що перебували у приватній власності, від цієї хвороби.

Інфекції, спричинені людським альфагерпесвірусом (HuAHV1), рідко, якщо взагалі, трапляються у лемурів, що добре — хвороба, як правило, викликає смертельний енцефаліт у цих милих тварин з мокрими носами та пухнастими хвостами, пише Phys.org, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

«Герпесвіруси мають дивовижну вірність господареві. Вони нечасто здійснюють великі переходи між носіями вірусу. Зазвичай, щоб підхопити чийсь герпесвірус, потрібно бути досить близьким родичем», — сказав Джим Веллехан, доктор ветеринарної медицини, магістр наук, доктор філософії, старший автор дослідження та професор Коледжу ветеринарної медицини Університету Флориди.

Коли люди взаємодіють з тваринами, стрибок зробити трохи легше.

Читайте також: Акули почали мігрувати на північ, тікаючи від спеки

«Мені вперше вдалося написати слова „лемур-йога“ друком, бо один із лемурів потрапив до нас із заняття йогою», — сказав Веллехан. «Люди займаються йогою, а навколо блукають лемури, і це недобре для лемурів».

Для порівняння, за останні 20 років не було зареєстровано жодного випадку цього герпесвірусу у лемурів, яких лікували в акредитованому зоопарку. Частково це пов’язано з суворими запобіжними заходами, що вживаються щодо взаємодії людей в акредитованих місцях з цими істотами.

«Щоразу, коли студенти працюють з нами над справами, пов’язаними з приматами, я завжди пояснюю їм, що причина, чому вони носять маску здебільшого, полягає в тому, щоб захистити приматів від тих вірусів, з якими наші організми легше справляються», — сказав Веллехан.

Такі види, як собаки та коти, досить часто контактують з людьми, що дозволяє людям розробити вакцини від хвороб, якими ми можемо заразитися, і навпаки. Лемури, навпаки, не мають такого захисту.

Читайте також: В Атлантичному океані косатки потопили яхту з людьми на борту. ВІДЕО

Іноді, попри свої негативні властивості, герпесвірус надає своїм хазяїнам певні еволюційні переваги — у випадку гірського голуба, пов’язаний з ним вид герпесвірусу значною мірою смертельний для деяких хижих птахів, які в іншому випадку полювали б на них. Зараз, можливо, частково завдяки і попри їхній вірус, голубів можна знайти на всіх континентах, окрім Антарктиди.

«Інфекційні захворювання є однією з найважливіших селективних сил, що діють на еволюцію тварин», — сказав Веллехан. «Коли хвороба вводиться, виживання починає залежати від правильної імунної відповіді на патогени, а не від того, чи бути сильнішим, швидшим чи розумнішим».