Катастрофічна повінь у Непалі, яка забрала життя понад 1000 людей і залишила тисячі зниклими безвісти, почалася з обвалу льоду й гірських порід високо в горах на кордоні з Китаєм.

Дослідження міжнародної групи науковців доводять, що трагедія була викликана не проливними дощами, а складним каскадом природних катастроф, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Аналіз супутникових знімків Planet Labs показав, що гігантська маса криги та ґрунту перекрила приток річки Бхотекоші та утворила природну дамбу. Вона утримувала воду близько 19 годин, після чого прорвалася, вивільнивши руйнівний потік води, каміння та мулу. Експерти порівнюють вивільнену енергію цього потоку з вибухом атомної бомби.

Директор Центру досліджень катастроф Університету Трібхуван у Непалі Басанта Радж Адхікарі назвав цей масштаб безпрецедентним для регіону. За його підрахунками, вивільнена кінетична енергія водно-кам'яного потоку перевищила потужність вибуху атомної бомби в Хіросімі.

Читайте також: Новий погляд на історію континентів: геологи уточнили хронологію формування Америки

Професорка з кліматичних ризиків Університету Редінга у Великій Британії Ліз Стівенс пояснює, що більшість людей звикли вважати раптові повені наслідком злив, проте у високогір'ях вони формуються за принципом каскадних загроз. Обвал льодовика, зсув ґрунту, схід лавини та перекриття русла тепер об'єднуються в єдину ланцюгову реакцію за лічені хвилини або години, утворюючи катастрофу, набагато потужнішу за кожне з цих явищ окремо.

Згідно з оцінками Міжнародного центру інтегрованого розвитку гір (ICIMOD), з 1990 до 2020 року льодовики гірської системи Гіндукуш — Гімалаї втратили близько 12% своєї площі, а після 2000 року швидкість танення льоду подвоїлася. Відступаючи, льодовики залишають після себе нестабільні озера та оголені скельні схили, позбавлені крижаної опори.

Квітневе дослідження так званих висячих льодовиків Гімалаїв виявило понад 219 таких потенційно небезпечних об'єктів лише в басейні річки Алакнанда на півночі Індії. Їхній відрив може запустити сценарії, подібні до катастрофи в індійському штаті Уттаракханд у 2021 році, коли подібний обвал породи та льоду в долині Рішіганга забрав понад 200 життів і знищив гідроелектростанції.

Читайте також: Землю можна буде тимчасово охолодити: вчені дослідили незвичний спосіб

Спеціаліст зі зниження ризиків стихійних лих в ICIMOD Сасвата Саньял наголошує, що доба планування захисту від окремих ізольованих явищ остаточно минула. Регіон, який охоплює річкові басейни Непалу, Індії, Пакистану, Бутану, Афганістану, Бангладеш і М’янми, потребує принципово нової моделі реагування на комплексні загрози.

Подія висвітлила й технічні межі орбітального моніторингу. Супутниковий фахівець Ішфак Ахмад зазначив, що оптика із космосу чудово фіксує небезпечні озера та фіксує зміни рельєфу постфактум, але нездатна попередити про миттєвий обвал породи. Хмарність і часові проміжки між прольотами супутників залишають сліпі зони, через що орбітальні дані необхідно екстрено комбінувати з наземними сейсмічними датчиками, мережею автоматичних камер та гідрологічними станціями безпосередньо у верхів'ях річок.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube