Історія така. Вчора, 24липня, приходжу на залізничний вокзал,на електричку «Київ-Ніжин», що маєвирушати о 16:02.

Замість звичайної3-ї платформи на табло горить, що електричкаприбуде на 2-гу. Добре, купую квиток,проходжу на другу платформу, чекаю.

О 16:01, тобто, за хвилинудо прибуття (певніше, відправлення)електрички згідно розкладу, по гучномовцюоголошення: «Електропоїзд номер такий-то,сполученням Київ-Ніжин, о 16 годин 2хвилини буде відправлений з 14-ї коліїцентрального вокзалу».

Сказати, щолюди рвонули, побігли, кинулися - нічогоне сказати. Людей був здоровецькийнатовп, повна платформа. Не менше половини- пенсіонери. Відстань чималенька. Плюсдовжелезні сходи вгору. І важкий вантажу більшості - у мене просто обривавруки.

Ні, я розуміла, що за хвилинутуди не добігти. Думала, що машиністпочекає. Але невідомо, скільки часу.Може дочекатися основної частининатовпу, а хто буде пасти задніх, той невстигне. Мабуть, приблизно так думаливсі.

Як же просто, виявляється,перетворити звичайних громадян на бидлоі скотів. Молода жінка на високих підборахперечепилася і впала. Їй не тільки ніхтоне допоміг підвестися - по ній простопробігли. Хто переступив, а хто й наступив.

А це всього лишезвичайна електричка. Не черга за останнімшматком хліба у великий голод, не потягдля біженців з війни, що відправляєтьсяраз на тиждень.

Я теж не допомоглатій жінці. Бо зупинитися було неможливо- затоптали б.

Тема цього поста -хамство. І знаєте, в чому воно?

Не в тому, що електричкуперенесли на іншу колію. Буває.

Не в тому, що оголосилипро це за хвилину до прибуття згіднографіку. Погано, але - «яка країна, такийі теракт», у нас тут далеко ще не Європа,теж буває.

А в тому, що коли миврешті-решт добігли на 14-у коліюцентрального вокзалу, ми чекали на нійтієї електрички біля півгодини. Приблизноо 16:30 вона прибула, рівно о 16:40 вирушила.

Іважко було оголосити, що електричказапізнюється на півгодини, щоб люди небігли, як божевільні, а спокійно перейшлиз однієї платформи на іншу?

Це не вимагає ніякихдодаткових ресурсів. Лише мінімальногодумання про людей.

Але ж у нас все щесовок. Совок на марші. І будь-хто, хтомає над людьми мінімальну владу - навітьтаку мізерну, як у тієї вокзальноїтітоньки, що робить оголошення угучномовець, - може перетворювати людейна стадо свиней. Навпаки чомусь ніколине буває.

Хворе суспільство.І найкращі, найбільш ініціативні навітьне намагаються його змінити, а прагнутьпрорватися до «кормушки». Виграти заіснуючими правилами, замість намагатисяїх змінити.

Оце і сумно.

bilozerska