Хтоз нас не зводив очі до неба, волаючи: «Отсвинота!», побачивши на узбіччі дороги,в лісі, чи в парку купу сміття, абополамані вандалами лавочки. І я так самогнівалася і коментувала це на кшталт:«Оце ж уже влада не винна, це наш народотакий, Шариковоподібний, і такогожиття заслуговує,  і бла-бла...»

Але якось,натрапивши на статтю російськогодизайнера Артемія Лєбедева про зонукомфорту людини в європі і напострадянському, вірніше, на постімперськомупросторі, я замислилася.

Який простірконтролює українець? Де він впливає? Девін господар? Хіба що у власній хаті.Хто у нього запитував згоди на будь якізміни навколишнього світу за імперських,радянських та новітніх «незалежних»часів? Хто зараз запитує його згоди щодозабудови, огородження виходів до Дніпра,лісів в його ж рідних селах? Яка реакціятих, хто огороджує на такі запитання? Феодальна імперія, що спирається насилу та залякування, живе, і вмиратине збирається. Вона ніколи у «людсьихресурсів» нічого не питає ( хіба щоза новітніх часів імітує такі запитання)- вона створюється малою купкою осібдля того, аби імперативно  зконцентрувавширесурси, задовольняти власні глобальніамбіції та фантазії. Серед болотапоставити красиве європейське місто,або повернути річки в інший бік, абостворити ядерну бомбу, або провестичемпіонат. Чи може хтось з пересічнихгромадян імперії вважати, що ці досягненняНАЛЕЖАТЬ йому? В кращому випадку для«людських ресурсів» імперія культивуєвідчуття причетності та ПРИНАЛЕЖНОСТІдо великого організму, великим господарям,які керують нами.  Я чула такі гордівисловлювання російських туристів зглибинки на Дворцовій Площі та в ЛітньомуСаду Санкт-Петербурга.  В Києві зтаким же настроєм на Майдані гуляютьжителі невеликих провінційних міст тасіл.

 Зона комфортуі відповідальності в такомупостімперському суспільстві обмежуєтьсявласною хатинкою. Все інше - ворожийвакуум, куди доречно жбурнутипакет зі сміттям. Страх (особливо в нашуінформаційну епоху) йде пліч-о-пліч загресією. Страх та відчуженістьпороджують  вандалізм, хамство,свинство, зловживання всім, що змінюєсвідомість та дає примарне забуття. Хтовинен в цьому - самі люди, чи система?Хто перший - яйце, чи курка? Моя особистадумка - або декілька столітть болісноїтривалої еволюції суспільства, абополітична воля еліт здійснити послідовнізміни. Дати людям сигнал - ви не бидло,нам цікава ваша думка, вас не вб'ють зазапит щодо забудови чи захоплення землі.

Елена САС