Прочитав текст, у якомужурналіст О. Чаленко дорікає опозиції,що та, мовляв, мала б закликати громадськістьдо бойкоту виборів, і у цьому була б їхсправжня опозиційність.

Звісно, це лукавство.У жодній пострадянській республіцібойкот виборів як форма протесту себене виправдав. Поки вибори бойкотувалибілоруські «змагарі», Лукашенко лишепосилював власну владу. Так само бойкотаминічого не домоглися і російськіопозиціонери. Зрештою, перші і другілише закріпили власний маргінальнийстатус.

Як на мене, то бойкотвиборів в українських умовах –найбезглуздіша форма протесту.

Згідно до вітчизняноговиборчого законодавства повністювідсутні вимоги щодо явки. За когопроголосувало більше – той і депутат.Нехай навіть його підтримає 2,5 виборця.І помиляється той, хто думає, що депутат,обраний 10-ма особами буде дуже сильноцим перейматися, адже його підсумковийстатус абсолютно не залежить відкількості людей, яких він реальнопредставляє.

Очевидно, що за такихумов кандидатів цілком задовольняєситуація, коли на виборчих дільницяхнемає «зайвих людей». По-перше,чим менше прийде виборців – тим меншетреба буде їх підкуповувати. По-друге,менше представників електорату – меншезайвих очей. Та й вибори за таких умовпроходять тихо, мирно, без нарікань.Можна водити іноземні делегації тахизуватися власною чудовою організацієюпроцесу.

Крім того, бойкотповністю нівелює громадянську позицію.

Чому? Та тому, що типросто розчиняєшся серед величезноїмаси громадян, що є просто політичнобайдужими та апатичними, не мають жодноїдумки та не хочуть на щось впливати.

Професор, що бойкотуєвибори, та безробітний, зайнятий у деньвиборів збором пляшок, статистичноабсолютно рівні. Влада може легкопроголосити маргіналом усіх тих, хтоне прийшов на вибори. І що їй можна будезаперечити?

Статистично громадянин,який свідомо бойкотує вибори рівний догромадянина, який їх ігнорує внаслідоквласної несвідомості. З позиційпідсумкових цифр, між ними немає найменшоїрізниці. То в чому тоді протест, якийніхто та ніколи не помітить? Потішитивласне самолюбство?

Далі, сама нинішнявлада, що уособлює систему суспільно-політичнихвідносин, тільки буде аплодуватиподібному «бойкоту».

Думаєте, їй потрібнівибори? Вони змирилася з їх існуванням,адже не бажає розривати зв’язки зкраїнами Заходу, а там не прийнятоспілкуватися з «диктаторами» (виключенняроблять лише для багатих диктаторів збагатих країн). Тому вони змушеніпроводити ці пародії на вибори, щоб хочякось легітимізувати своє існування.Про повну легітимність мова не йде,треба хоча б створити її видимість. Ігромадяни, що вибори ігнорує, лише їй уцьому допомагає.

Сиди собі спокійновдома, поки вони будуть ділити між собоювладу.

Повторюсь, що дляукраїнської влади важливою є не стількилегітимація в очах власних громадян,настрої яких вона чудово знає, скількиміжнародна легітимність. І її найкращезабезпечити саме при низькій явці. Меншенароду – менше головного болю, а виглядаєусе цілком пристойно.

Чому результати виборіввідрізняються від рейтингів? Бо прийшломало виборців, тому підсумкові результативиявилися іншими. Чому виборці не прийшлина дільниці? Бо задоволені власнимжиттям і не бажають щось змінювати. Іспробуйте довести зворотне.

Нарешті, варто згадати,що саме влада була ініціатором змінивиборчого законодавства щодо скасуванняграфи у виборчому бюлетені про «непідтримую жодного кандидата». Мабуть,вони б цього не робили, якби це для нихне було вигідно.

А вигідно воно із цілкомзрозумілих причин. Дана графа –статистично значима форма антисистемногопротесту, яка дозволяє матеріально, увигляді цифр продемонструвати невдоволеннягромадян діючою політичною системою.Скасовуючи дану графу, влада, очевидно,хоче спонукати невдоволених до бойкоту,який, проте, не матиме жодного статистичногоабо політичного значення.

Отже, бойкотувативибори, якщо ти свідомий громадянин –це безглуздя. Ти просто перетворюєшсятаким чином на політичного маргінала,якого начебто і не існує взагалі.

То що тоді робити?

Очевидно, може бутидекілька шляхів. Перший – прийти навибори та підтримати когось іззапропонованих кандидатур. Розумію, щобагатьом доведеться переборюватигидливість, враховуючи те, кого саменам пропонують. Але іншого глобусу всеодно поки що ніхто не запропонує, і, якдосить влучно охарактеризував ситуаціюР. Шрайк: «Жодна партіяне поведе нас у рай, але одна з них –напевно веде у пекло».

За кого та чому голосувати– вибір кожного. Тут я не хочу когосьза щось агітувати. Думаю, що кожен маєробити вибір, керуючись совістю тарозумом.

Але прийти та проголосувати– у будь-якому випадку краще, ніж виборибойкотувати.

Існують варіанти і для«політичних гурманів». Приміром, увигляді псування бюлетенів. Наприклад,як це робили на минулих виборах лідеридеяких російських опозиційних партій.Той же Б. Немцов, який розписався набюлетені та написав, що протестує противиборів загалом. Але подібна формапротесту годиться лише для публічнихосіб, яких супроводжують журналісти.Якщо у вас немає шансу показати передкамерами факт псування бюлетеню, то випросто змарнуєте свій голос, який підеу корзину. Тому особисто я б не радивтак чинити.

Нарешті, існує форма«свідомого бойкоту». Це коли ви беретевідкріпне посвідчення перед виборами,але на вибори не йдете, а вішаєте йогособі вдома у рамку та милуєтесь протягом5 років. Переваги даної форми волевиявленняполягають утому, що вона дозволяєзафіксувати протест у вигляді статистичнихцифр. Але на цьому переваги завершуються,адже: 1) ці цифри все-одно ніхто серйозноне рахуватиме; 2) не факт, що ваш голос укінцевому рахунку не буде включено учергову схему фальсифікації виборів.Тому ця модель поведінки теж виглядаєдосить сумнівною.

Але, повторюсь, ігнорувативибори не треба, адже це виявиться собідорожчим.

Якщо більшість громадянне прийдуть на дільниці, то це жоднимчином не похитне легітимність влади,адже неможливо похитнути те, що перебуваєбіля плінтусу.

Але це все, очевидно,буде сприйнято владою як мовчазна згодагромади на продовження нинішньоїполітичної лінії. Якщо не протестуєшактивно – ти з усім згоден. Якщо з усімзгоден – можна продовжувати рух завизначеною траєкторією. Відповідно, затаких умов «покращення»зробитьчерговий виток, повертаючись до нас уще більш виразних формах. Коротше кажучи,виявиться, що все те, що було до жовтня,- це ще була прелюдія до справжньогопокращення.

Петр ОЛЕЩУК