Остання «велика» прес-конференція президента Росії Володимира Путіна запам’ятається тепер новиною про помилування найвідомішого політв’язня останнього десятиліття – Михайла Ходорковського. Ходорковський вийшов з колонії буквально на наступний день після того, як Путін оголосив про своє рішення. І вже те, як відбувалося це помилування – повна непублічність при ухваленні рішення, звільнення після монаршого повідомлення і від’їзд за кордон – нагадало про те, що подібні події відбувалися в недоброї пам’яті Радянському Союзі.

Те, що Путіну дійсно не вистачає саме Радянського Союзу, було ясно і по всіх інших його висловлюваннях. Президент Росії, якого регіональна преса вже почала називати «довічним», розмірковував про можливість відновлення радянських пам’ятників, зокрема улюбленого чекістами пам’ятника Феліксу Дзержинському. І особливу увагу в своєму спілкуванні з пресою він приділив Україні – вже не як сусідній країні, а мало не як новій «союзній республіці», якій потрібно допомагати по-братськи, тільки щоб вона, не дай Бог, не помилилася і не зробила європейський вибір.

Якщо уважно придивитися до відповідей Володимира Путіна, то неважко помітити, що він повертався до України знову і знову, але жодного разу не говорив про Білорусь чи Казахстан – партнерів Росії по Митному союзу. Тому що говорити про Білорусь та Казахстан йому більше не цікаво, вони стали частиною тієї віртуальної імперії, яка вибудовується у свідомості російського президента, дозволяючи йому взагалі не думати про реальні проблеми країни, якою він керує.

Бо ще одна тема, якою Путін майже не торкався на своїй прес-конференції – це економіка. Тобто те, що може перешкодити архітектору російської стагнації стати довічним президентом і дає надії на зміни його втомленим від корумпованої вертикалі співгромадянам.

Російська економіка вже з наступного року буде вповзати у справжнісіньку рецесію, залишаючи далеко позаду спогади про нафтові роки. І, може статися так, що це була остання – або одна з останніх – імператорська прес-конференція Путіна: уже незабаром він стане просто президентом бідної країни, приреченої на економічний крах. Радянський Союз, як відомо, не вічний.