А 25 числа, друзі мої, знову зустрінемось на майдані - ібо річниця смерті чаушеску.

Так що готуйтеся і не розслабляйтеся. Майдан входить у наш побут і в наше життя, в нашу кров через те повітря, що ми ним дихаємо. 

І не треба засмучуватися, що вночі там лиш «кілька сотень». Ми тепер в довготривалій облозі, раптом що - готові вийти знову. І навіть тоді, коли ми будемо розходитись - організуєм афтепаті. Тому що цінність майданів - не так в результаті, як в процесі. 

Розчаровуються лиш ті, хто розчаровується завжди. 

Зараз - час вчитися, наприклад от читати про чаушеску. І я  рада, що всі наші революції обертаються культурними і освітніми зрушеннями. Це - кроки, які ми робимо до внутрішньої свободи. Навіть не так на особистісному, як на суспільному рівні. 

От завтра і 25 - прекрасні нагоди зрозуміти це.