Історія з « наколотими апельсинами» - це неокласика. Як ви пам'ятаєте, це ми всі регулярно вживаємо на Майдані): А я от все більше переконуюсь, що в партіі регіонів своіх членів і, особливо, членкинь годують мухоморами. Обов'язково і щодня, щоб входили в галюцинаційний транс і відривалися від реальності, верзли маючню з палаючими від віри уцю маячню очима.

Як ще можна пояснити ту цинічну брудноту, що плетуть зараз деякі пані? з приводу історіі з Танею... Повторювати то не буду.

Але як в жіночі голови може приходити взагалі ідеі і думки про «вигідно- невигідно», коли перед тобою фото розтерзаноі жінки, - цього я ніколи не зрозумію... Такі думки - тільки під мухоморами приходять мабуть в голову. А тепер про Таню. Я оце весь про неі і іі дітей і батьків, і чоловіка думаю.

Згадую, коли вперше про неі дізналася. 2001 рік. 9 березня. Всі пам'ятають ті емоційні кадри біля Червоного корпусу університету, і худющу, як гілочка, дівчину на даху, біля нашоі бібліотеки, що воювала заідти з міліцією. А потім Таня виходила- викричала- вибігала виборчу кампанію Шкіля, який був у СІЗО, а вона агітувала за нього. Таню, що підкорювала Межигір'я, воювала, боролася, вимагала від опозиціі бути більш рішучою, знають всі. Таню- розслідницю політичноі корупціі читають всі. А я от ці 2 дні про іншу історію згадую. це вона підняла в ЗМІ історію про катування в інтернатах для психічно хворих. разом з журналістами 5 каналу займалася долями конкретних людей, нікому не потрібних в цій крані, бо ж вони «дурники».

Потім до цієі історіі вже як депутат підключилася я. І оце згадую свою поіздку в той Богом забутий інтернат на Одещині, де тепер не б'ють і не мучать нещасних. завдяки Тані, бо вона то перша винишпорила, витягла на світ і врятувала іх.

Таня - наш друг, наша колега, наш соратник. Єдине, що нам зараз важливо і « вигідно» ( лексикою вовчоі зграі, яка життя міряє вигодою- невигодою, а не допомогою, дружбою, жертовністю): здоров'я Тані, її близьких і покарання всіх покидьків, що підняли на неї руку.