Події останніх тижнів показали, що керівництво країни під час пошуку шляхів виходу з політичної кризи часто покладається не на здоровий глузд, а на щільні шеренги силовиків, які повинні були б захистити владу від посягань бунтівної громади. Але практика застосування сили довела повну свою неефективність і, навпаки, сприяла росту протестних настроїв.

Підводячи підсумки, Янукович на засіданні Ради регіонів назвав 2013-й - роком випробувань для України та одним з найважчих за весь час незалежності. Справді, рік, що минає, був роком випробувань для суспільства та влади. І, якщо громадянське суспільство тест на зрілість здало на відмінно, то влада, в більшості випадків, випробування провалювала та неодноразово демонструвала повну профнепридатність.

Яскравими прикладами цього є неодноразові спроби вийти з глибокої кризи, в тому числі і за допомогою силових структур. Як показала подальша практика, сподівання на те, що «доблесні» бійці «Беркуту», ВВ та інших видів панцирної піхоти одним своїм видом розженуть демонстрантів, не виправдалась. Більше того, якби в Україні існувала премія «Медвежа послуга року», то вона за підсумками 2013-го була б направлена на вулицю Богомольця 10, що в місті Києві…

Адже до жорстокого побиття студентів та подій на Банковій, всі намагання опозиційних сил та громадськості організувати активні і, головне, масові акції протесту, завершувалися практично безрезультатно. І тільки непрофесійні та незаконні дії керівництва та бійців силових підрозділів, які брали участь в розгоні мирних акцій протесту, стали своєрідним каталізатором, який сприяв подальшій активізації Євромайдану та залученню нових учасників акцій протесту.

Здавалося б, правильні дисциплінарні та кадрові висновки щодо своїх підлеглих керівництво МВС зробить одразу після ганебного розгону студентського Євромайдану в ніч 30 листопада. Проте, до сьогоднішнього дня жодних відчутних зрушень в цьому напрямі зроблено не було. Навпаки, з уст численних речників, працівників прес-служби та власне самого керівництва відомства лунають численні заяви про сплановані хитросплетіння та провокації, зроблені проти вітчизняної міліції.

В прицілі об’єктиву

З аргументами міліцейських чинів можна було б і погодитись, якби не те, що безліч фактів порушень законодавчих норм працівниками ОВС потрапили в об’єктиви камер ЗМІ, а також небайдужих громадян.

Кадри, на яких чітко зафіксовані наслідки неправомірних дій бійців спецпідрозділів МВС, миттю стали доступними громадськості.

Підтвердженням зловживань службовим становищем є сотні кадрів з постраждалими після зачистки Майдану, а також характер травм, які отримали мирні громадяни.

Варто зазначити, що значна частина потерпілих виявилась журналістами. Як зазначає Інститут масової інформації, зі 101 випадку нападу на журналістів в цьому році, 48 припало на висвітлення протестних подій у грудні.

Значна частина потерпілих отримала серйозні травми голови, що прямо суперечить статуту патрульно-постової служби, яким повинен керуватися «Беркут».

Так, згідно наказу Міністерства внутрішніх справ № 404 від 28 липня 1994 року «Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України», підрозділи міліції особливого призначення «Беркут» включені до складу патрульно-постової служби міліції України і в своїй діяльності повинні дотримуватись тих норм, які там прописані. Зокрема, згідно пункту 211 розділу VIII «Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї» працівникам підрозділу «забороняється завдання ударів кийком:

- гумовим - по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевих органах;

- пластиковим типу «тонфа» - по голові, шиї, сонячному сплетінню, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику».

Судячи з характеру численних травм серед постраждалих від дій міліції, можна зробити висновок, що норм згаданого Статуту практично ніхто не дотримувався.

А це свідчить про неналежну кадрову підготовку особового рядового складу в сфері вивчення законодавства та недостатню роботу керівного офіцерського складу під час проведення інструктажів з рядовим складом. Такі дії можна розцінювати і як банальне виконання злочинного наказу, і як провокацію проти керівництва МВС та держави в цілому.

В обох випадках міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко опиняється в незавидній ситуації, адже це свідчить про його низьку фахову кваліфікацію. Бо, навіть якщо припустити, що злочинний наказ про розгін мирних демонстрантів став для міністра такою ж несподіванкою, як і для мільйонів українців, то це кидає ще більше сумнівів на його професійні навики та є свідченням того, що перша особа МВС фактично не контролює роботу підконтрольних йому спецпідрозділів, а команди офіцерам вищої керівної ланки МВС віддають фактично сторонні особи.

Зараз перед очільником багатотисячної армії правоохоронців стоїть серйозна дилема: або визнати себе і своє відомство виконавцем незаконних наказів, або ж зробити з себе жертву глобальної провокації і цим же підтвердити свою непрофесійність та фактично визнати факт особистої невідповідності зайнятій посаді. Вибір нелегкий.

Дефективний менеджер

Якщо таки прислухатися до слів ВФЯ, то цей рік дійсно став роком випробувань і, в першу чергу, для силових відомств. Ціла низка серйозних прорахунків в кадровій роботі призвела до того, що цього року вся Україна дізналась про події у Врадіївці, яким передували подібні епізоди 2012-го в Донецькій області, зокрема зґвалтування міліціонерами місцевого мешканця Михайла Белікова.

Така напружена ситуація, в сукупності з практично повною відсутністю реформ правоохоронної системи, призвела до того, що довіра до міліції в Україні знизилась до критичного 1%.

Проте, правильних висновків ні в кадровій, ні в організаційній площинах зроблено не було. Система функціонувала і продовжує працювати за древніми «нафталіновими» методами роботи. Не принесли очікуваних змін ані прийняття нового КПК України, ані 16 мільярдів бюджетних коштів, які було витрачено на функціонування МВС в 2013 році.

Таким чином, кожного дня 2013 року відомство з’їдало 44 мільйони гривень!

А на 2014 рік, попри всі прорахунки в роботі міністерства, на потреби МВС взагалі планується виділити 18,3 мільярди. Це більше, ніж п’ятдесят мільйонів гривень в день.

Справа Чорновол - шанс повернути довіру українців

Останні дії особового складу, а особливо «Беркуту» призвели до остаточної дискредитації правоохоронної системи. Негативну роль в цьому зіграла і відсутність будь-яких спроб покарати винних у побитті мирного населення.

Маючи в своїй системі ДВБ (Департамент внутрішньої безпеки) – потужну структуру, яка в змозі оперативно знайти винних у порушенні законодавства бійців спецпідрозділів та їх командирів, міністерство ніяк не наважиться задіяти її для розслідування цілої серії інцидентів, хоча це могло б значно підвищити рівень довіри до відомства серед простих українців.

Сьогодні перед відомством Захарченка постало ще одне невирішене питання – ціла низка злочинів проти учасників Євромайдану, вчинених по всій території України. І одним з найбільш резонансних злочинів в цілій серії є жорстокий напад на журналістку Тетяну Чорновол, який викликав бурхливу реакцію в журналістському середовищі та серед громадськості.

Фактично, міністерство отримало шанс, провівши оперативне і прозоре розслідування, частково повернути довіру українців до правоохоронної системи. Якщо підлеглим Захарченка вдасться позбутись політично-пропагандистської риторики під час проведення слідчих дій і знайти не тільки виконавців резонансного злочину, а й його безпосередніх замовників, то авторитет відомства буде відчутно підвищено. Те ж саме стосується всіх злочинів вчинених проти осіб, які мають пряме відношення до подій на Євромайдані.

У випадку затягування розслідування по згаданих кримінальних справах, міністерству варто очікувати на повну втрату довіри серед населення, а це автоматично перетворить величезну державну структуру в особисту лейб-гвардію Віктора Януковича, яка вже не матиме права називатися правоохоронними органами, а стане звичайною охоронною структурою однієї Сім’ї.