Хотів би расказати одну історію. Колись ми всі дружно пішли на концерт Prodigy. В ті часи виглядали ми відповідно - пофарбовні в червоний, зелений або жовтий кольор, пірсінг-ху*рсінг, кеди-капюшоки, черепи-ланцюги і таке інше. Ну час був такий, кортше виглядали ми зовсім непалевено. 

Палац Спорта, Київ.

І заходемо ми в туалет. З друганом. Перекурити і посьцяти. Стоїмо, значить. І підходить до нас такий теж зовсім невикупний дядя. В чорних штанях від костюму, светрі заправленому в ті штані, чорних туфлях з гострим носком в дирочку і пласким обличчам камбали, з оченятами на одному боці. Тима оченятами він покліпує раз на рік, на свята. Такий собі фанат і завсегдатай лондонських рейвів. І каже:

- А шо ребьята давайтє может чтонібуть возьмьом? 

Ми з друганом переглядуємось. 

А, зовсім забув сказати, що у дяді на лобі було написано величезними неоновими літерами і бігучею стрічкою - «МУСОР».

А непалевний дядя продовжує:

- Так что, может действітєльно чтонібуть возмьом, так же вєсєло, концерт, надо же расслабіться? Я могу помочь, єсі што, а рєбята?

І ми починаємо ржати з дяді і кажемо йому:

- Ні старічок, ми нє по тєм ділам. Ми поссать.

І дядя одразу відвалює і чіпляється з тима ж самими пропозиціями до інших чуваків. І ті чуваки, переглядаючись один з одним, кажуть йому, що «ізвіні дядя, но ми нє по тим дєлам, а поссать тупо заскочили». А ще один чувак спитав, « а в каком ви званії?» А потім ще був вигук із зала, що «тоньше работать вообщето нада». І він, бідний, тикався-микався до людей, бо ж заданіє таке, служба іде і ясно, що операція накривається п*здой і сам не розуміє де він спалився і шо делать і як його так розкусили, коли він так ліхо затусив в толчку на концерті Prodigy. Бо він готувався по підручнику, написаному досвіченими сивими обер-мусорами сталінсько-брежневської школи, де чорним по білому написано, шо в толчку на концерті Prodigy люди не сцуть, а тільки і чекають, що прийде товаріщ сержант, ефектно проверне пару фінтів і всіх пов'яже.

Ви спитаєте до чого я всю цю бадягу тут розказую? А до того, що ситуація з партією Свобода і всіма цима ефектними і ні разу не палевними подачами, що вона робіть, до болі нагадує мені цю історію. І що, якщо ти прип*здив вже на Prodigy, то знай, що товарищ сержант, з *бальніком камбали, теж там розсікає по акваріуму. Мент теж захищає, нібито, тебе від небезпеки. Та і взагалі не для того створений, щоб тебе провокувати і намагатись по-подлянці закрити. Ага, тільки не у нас. І там, «у них, в міліції», теж люди є. Так кажуть нам сердобольні грамадяне. Згодний, тут не посперечаєшся. Є там і хороші батьки, що люблять своїх дітей і смажать смачний шашлик під веселий музон. Ага, ми ж всі це знаємо. Але тут вже питання системи. Потрапив в систему, будь добрий навчись робити слоніка з протигазу. Підозрюю, що деяки мої друзі, всеж, згодом прозріють. Бо щоб невукупити переодягнутого мента, треба бути дуже спецефічною по розумовим здібностям людиною. А іноді просто наївною. Тоньше работать надо. А тоньше товарищ сержант не може. Так вже сі стало.