Сьогодні у Росії виносять вирокактивісткам жіночого панк-гурту PussyRiot. Якщо назвати те, що відбувається усусідів, одним словом, це буде слово«мракобісся». Гірше, ніж коли у насловили і саджали дівчат за оту знамениту«вічну яєчню».

Акції на підтримку «пуссі» проходятьсьогодні в цілому світі. У Софії,наприклад, на голови пам’ятниківрадянським «воїнам-визволителям»натягнули кольорові балаклави і написали«Всі ми Pussy Riot». У Парижі підтриматидівчат (які, безумовно, зробили негарнийвчинок і заслужили на 15 діб адмінарешту)вийшли активісти Amnesty International.

У Києві, наскільки я знаю, теж пройшлаакція на підтримку «пуссі» – біляросійського посольства. А біля входудо Києво-Печерської лаври двоє молодихлюдей, Юрко Барабаш і Тетяна, роздавалисвічки і листівки із закликом помолитисяза Pussy Riot і всіх неправедно ув’язнених.Свічки хлопець купив за власні коштибіля входу до Лаври, листівку теж склаві роздрукував сам.

Ось текст цієї листівки:

«МОЛІТЬСЯЗА УВ’ЯЗНЕНИХ

ПроPussy Riot написані сотні, якщо не тисячі,статей, відгуків, листи підтримкиприходять з усього світу – відпредставників культури, шоу-бізнесу,політиків, простих громадян. Всірозсудливі люди чудово розуміють сутьцього процесу, так що немає сенсу ще раздокладно про це говорити.

Яприєднався до акцій протесту протифарсового суду над Pussy Riot тому, що вінстав своєрідною точкою неповерненнядля російської держави – якщо в країніможливі такі показові знущання зправосуддя, то жити в цій країні дійснострашно.

ЯкщоЦерква, яка повинна в скрутну хвилинудавати людям надію на справедливість,милосердя, служити віддушиною в смердючійсистемі держави, стає чи не каральниморганом і закликає жорстко карати тих,кого вважає своїми ворогами, то Церкваця хвора на страшну гординю, і на неївже немає ніякої надії.

Япрошу Вас поставити свічку і помолитисяза здоров’я і швидке звільнення МаріїАльохіної, Катерини Самуцевич, НадіїТолоконнікової і всіх невинно засудженихі незаконно заарештованих».

На зворотньому боці листівки буламолитва за ув’язнених (церковнослов’янськоюмовою).

Акція була гранично спокійною,доброзичливою. Люди, що йшли до Лаврипомолитися, охоче брали свічки й листівки,обурення і незгоди не висловив жоден.І дуже цікаво стало, коли до активістівпідійшов чоловік з рацією, схожий напредставника охорони (пізніше вінпредставився як Петро). Він сказав, щороздавати листівки на території монастирябез благословення не можна, і хлопецьз дівчиною одразу ж підкреслено мирновідійшли на кілька кроків, опинившисьпоза територією Лаври. Далі пан Петропомітив мене – з бейджиком і фотоапаратом.

- Громадське місце, – відповідаю я. –Зйомка дозволена, стаття така-то.

Він уважно роздивляється мій бейджик,а потім, побачивши, що я його сфотографувала,видає:

- Мої люди вас уже зняли крупним планом.Якщо це десь з’явиться в Інтернеті, васзнайдуть і буде вам погано.

На жаль, моя відеокамера довго вмикається.Втім, коли пан Петро і ще якийсь чоловіку формі козацтва, який підійшов до нього,побачили, що я негайно витягла камеру– ніяких погроз більше не було, лишевеселі жарти і натяки :)). Вони підійшлидо Юрка з Тетяною, почали розпитуватиїх, хто вони такі, хто надрукував листівкиі чому на них немає православного хреста.Щодо хреста Юрко погодився – так, цейого помилка. І він, і Тетяна, і я поводилисьдуже привітно, весь час усміхалися. Навідео потрапила прекрасна репліка панаПетра у рацію: «Квадрат 3-6-5, візьми їїповним планом, у неї камера Соні». Янепрофесійно розреготалася, за мноюЮрко і Тетяна. Побачивши, що ніхто небоїться його веселих жартів, пан Петрозапосміхався і остаточно змінивінтонації. Коротше, розсталися ми теплоі майже друзями :))

Він казав: «Ви не ображайтеся, що ми так,тепер ми бачимо, що ви хороші люди. Простоми московський патріархат і тут у насвесь час бувають провокації, якби визнали які!». Я спитала, що за провокації,і пан Петро відповів: «То Київськийпатріархат, то УНА-УНСО. А Тягнибокнедавно знаєте, що заявив? Що Лавру требазабрати і віддати київському Патріархату!Це що треба мати в голові, щоб такеказати? Це ж Київська Русь, це ж святиня!».А «козак» весь час обурювався, що неможна захищати «пуссі», які голимизабігли в храм і наробили там казна-що.Точнісінько як в совку: «Не читал, ноосуждаю» :)

Сміялися ми всі потім довго. Важкоповірити, що у наш час є люди, які реальносподіваються когось злякати зйомкоюна фото чи відео. Якщо людина приходитькудись з відкритим обличчям – вона вжене боїться зйомки. Тим більше, якщо внеї самої фотоапарат і журналістськийбейдж на грудях. Якісь вони всі трохилюди з минулого, не найкращого причому.

Елена БИЛОЗЕРСКАЯ