Суспільство переродилось. Вчора. Коли в Раді піднялися руки за всім відомий ряд законопроектів. «Переродження» видно не по тому, що непідконтрольні владі ЗМІ почали відкрито називати нинішню владу диктатурою (вони фактично і так це робили), а тому що змінився предмет розмови простих людей. Не тих, що стоять на Майдані, не тих, що р’яно підтримують слова кожного з опозиціонерів, не тих, хто вже кілька разів голосував проти ПР і Януковича. А тих, хто по вечорах останні два місяці не ходив в центр міста, тих, кого тема політики начебто (як їм вважалося) обходила стороною, тих, хто був задоволений життям і намагався відсторонитися від «поганих» новин.

Вчора, вже фактично вночі, гуляючи із своїм собакою в парку, я була здивована – тим, як і про що говорили люди. Собачники. Ті самі, які щовечора (в переважній більшості навіть після початку Майдану) розмовляли лише про те, де відпочити взимку, який ветеринар кращий та як їх улюбленець показав себе на виставці. За один день ці всі такі, здавалося б, нерушійні теми канули в літу.

Залишилось – Янукович, Партія регіонів, Межигір’я, мудаки, диктатура, треба щось робити, опозиція засцяла, давайте страйкувати, ваші пропозиції, така влада нам не потрібна, завтра замість роботи на Майдан, збирати зброю, в мене є, треба тільки мобілізуватись, бойкот і славетні цифри 3879.

Серед цих людей ще позавчора фактично не було тих, хто бажав боротися бодай за щось, хто їздив би хоч раз на тиждень на Майдан, хто допомагав мітингувальникам, хто розливав чай… Ще позавчора їх турбували більш буденні проблеми. І ніякі дії чи заклики тих, хто вже стояв в центрі столиці, а тим паче, ніякі дії і ніякі політичні обіцянки опозиції не міняли (і не могли) змінити їхній світогляд. Їхні прагнення.

Це зробила Партія регіонів. З божевільною швидкістю, намагаючись прибрати всіх, хто незадоволений політикою, з вулиць (і не тільки), провладні депутати розбурхали незадоволеність у тих, хто ще спав. Може… щось з цього вийде.