Янукович провів два безпрецедентні сеанси спілкування з фракцією.

Він не дзвонив олігархам, не передавав височайшу волю через Єфремова, він сам приїхав в Раду, куди його зазвичай налигачем не затягнеш.

Регіони проголосували за амністію в його версії тільки після того, як він налякав їх найстрашнішим - достроковими парламентськими виборами (бо там третина фракції знає, що на рідних округах їх розтєрзають, а список не гумовий).

І навіть після цього всього влада нашкребла всього 232 голоси. Ну, такоє. Сильна как никогда, ага.

І це при тому, що опозиція як завжди показала себе на висоті і не проводила, наскільки я розумію, жодних переговорів з регіоналами, які могли б підтримати їхній проект амністії.

Більше того, ще в обіді двоє з трьох лідерів опозиції закликали свої фракції проголосувати за проект Мірошниченка, бо це - найкращий компроміс у нинішніх обставинах. Тільки бунт мас і угроза лінчування зробила позицію лідерів опозиції настільки жорсткою.

Я веду до того, що ці 52 регіонала, які були готові підтримати проект опозиції, - це самодіяльність у чистому вигляді.

На засідання фракції Регіонів Янукович проходив прямо повз мене, реально в метрі. Його очі були червоними - запаленими. І він (всупереч кстаті тому, про що на дуже підвищених тонах говорив своїм однопартійцям), не складав враження людини, яка контролює ситуацію.

До приїзду Януковича з-за зачинених дверей парламентського кінозалу було чутно крики, спори і удари кулаком по столу. О, друзі, це була сладчайша музика))).

А для Майдану нічого не змінилось, звичайно. Йому не впервой не виконувати закони, які мають ознаки маразматичності.

Тільки от заручників шкода.